Біодеструкція

Біодестру́кція (від біо… та деструкція), біорозкладання — багатозначний термін.

1) В архівній справі та бібліотечній справі — руйнування друкованих матеріалів і документів, спричинене мікроскопічними грибами. Рясне спороношення грибів спричинює поступове пошкодження паперових матеріалів унаслідок їх механічної та хімічної деструкції. Целюлозодеструкторами є мікроміцети (плісеневі гриби, див. Пліснява). Їхні конідії разом із пилом осідають на поверхні джерел інформації і за сприятливих умов формують колонії. Проростання грибного міцелію в товщу паперу викликає його механічне руйнування. Вплив агресивних продуктів життєдіяльності мікроміцетів, зокрема кислот органічних (кислоти лимонної, щавлевої, бурштинової), гідролітичних і окислювальних ферментів (целюлаз, протеаз, ліпаз, оксидаз), спричинює хімічну деструкцію. Друковані видання та рукописи, пошкоджені мікроміцетами, не лише втрачають свою привабливість і придатність до використання, але й становлять значну небезпеку для користувачів бібліотечних і архівних установ. Більшість мікроскопічних грибів здатна спричиняти в людей алергічні реакції (див. Алергічні хвороби), захворювання дихальних шляхів, ураження шкіри, а також мікотоксикози — гострі та хронічні отруєння мікотоксинами.

2) В екології — процес розкладання органічних речовин відмерлих організмів, який здійснюють редуценти (бактерії, гриби та інші). Завдяки біодеструкції в наземних екосистемах відбувається мінералізація ґрунтів — один із найважливіших процесів ґрунтоутворення; у водних екосистемах — самоочищення водойм (від найменшого ставка до Світового океану). Унаслідок біодеструкції сполуки органічні залучаються до колообігу речовин та знову використовуються продуцентами. Біодеструкцію застосовують для біологічного очищення стічних вод, переробки органічних відходів, відходів виробництва, пластичних мас, нафтопродуктів, виготовлення добрив органічних тощо.

3) У фізіології людини і тварин — руйнування високомолекулярних сполук (див. Біополімери) в організмі, яке супроводжується зміною їхньої структури та властивостей.

Література

Зеленько Ю. В., Горбова О. В., Вострокнутова І. В. та ін. Оптимізація використання біокомпозитних матеріалів та моделювання процесів біологічної деструкції нафтопродуктів // Рухомий склад залізниць. 2012. № 29. С. 222–227.
Центило Л., Сендецький В. Біологічна ефективність використання біодеструкторів // Вісник Житомирського національного агроекологічного університету. 2014. № 2 (1). С. 93–99.
Онищенко Т. І. Біологічні фактори та профілактика біопошкоджень // Квалілогія книги. 2017. № 1 (31). С. 62–67.
Шкільнюк І. О., Бойченко С. В., Шаманський С. Й. та ін. Оцінювання потенціалу мікроорганізмів до біодеструкції моторних палив з різними характеристиками // Енергетика: економіка, технології, екологія. 2021. № 1. С. 125–131.
Ulfig A., Jakob U. Cellular Oxidants and the Proteostasis Network: Balance between Activation and Destruction // Trends in Biochemical Sciences. 2024. Vol. 49. Is. 9. P. 761–774.