Більярд

Білья́рд (фр. billard, первісно — палиця, якою штовхають кулі або м’ячі, згодом — гральний стіл, потім — гра, від бургунд. billard — кульгавий (ходить з палицею), з давньофранц. bіlle — шматок деревини, пізньолат. bilia — стовбур) — неолімпійський вид спорту, гра на спеціально обладнаному прямокутному столі за допомогою визначеної кількості маленьких кульок і довгої палиці (кия).

Історична довідка

Походження більярду точно не з’ясовано. Винахід цієї гри приписують багатьом країнам (Франції, Англії, Китаю, Італії та Іспанії). Припускають, що він розвинувся з різноманітних ігор, головною особливістю яких було штовхання м'яча. Спочатку гру проводили на землі з м’ячами діаметром 10 см у зоні, відмежованій невеликими стінками з плетеної коноплі. Гравець повинен був ударити по м’ячу за допомогою вигнутої палиці (як у крокеті).

Найперші згадки про гру в Європі відносяться до 15 століття. Перша письмова згадка стосується французького короля Людовика XI, який страждав від проблем зі спиною, тому 1469 замовив майстру-червонодеревнику А. де Віню (роки життя невідомі) більярдний стіл (на ньому можна грати, не нахиляючись).

Спочатку гра проходила на відкритому повітрі, згодом перенесено в приміщення (щоб грати за будь-якої погоди). Відтоді залишилося традиційне зелене сукно більярдного столу, як нагадування про зелену траву, на якій грали колись.

Кардинал А. Ж. дю Плессі де Рішельє включив більярд до програми навчання Королівської академії для знаті (заснована 1636). Знання цієї гри вимагалося під час іспитів, що давали право вступу до королівських мушкетерів.

Гра перетворилася на спорт наприкінці 19 століття. Перший професійний чемпіонат світу відбувся 1873 у м. Нью-Йорку, переміг представник Франції. На початку 20 століття у Франції стали проводити міжнародні турніри, які мали чималий призовий фонд.

Характеристика

Правила гри

Для всіх ігор у більярд необхідне базове обладнання: стіл, киї та кулі.

Залежно від різновиду більярду, розміри столу, луз, куль, а також довжина київ можуть бути різними.

Традиційний більярдний стіл виготовляли з червоного дерева. Такі столи все ще використовуються, але тепер їх здебільшого виготовляють з інших порід дерева та синтетичних матеріалів. Довжина прямокутного стола зазвичай вдвічі більша за ширину.

Кий — це стрижень із полірованого дерева або синтетичного матеріалу довжиною 100–150 см.

Більярдні кулі раніше виготовляли зі слонової кістки або бельгійської глини. Тепер вони зазвичай пластикові; кожна має діаметр приблизно 5,7–6 см, більші кулі використовуються в карамбольному більярді.

Луза — один із шести отворів із сітчастими мішечками, розміщених на краях більярдного столу.

Суть гри: вдарити києм по кулі, яка розташована на столі, та поцілити нею в іншу. Куля, ударяючись об інші кулі, приводить їх у рух. Мета гравця — забити якомога більшу кількість куль у лузи.

Розіграш першого удару здійснюють ще до розстановки куль. Право вибирати, хто буде бити першим, отримує гравець, який зміг здійснити удар так, що його куля зупинилася ближче до переднього борту, ніж куля супротивника.

Правильним вважається удар, за якого відбувається торкання битка (кулі, якою виконують удар по прицільній кулі) та прицільної кулі, а також удар, у результаті якого биток вдарив прицільну кулю не безпосередньо, а рикошетом від борта більярдного столу. Якщо гравець порушив загальноприйняті правила більярду, його противник отримує право зробити удар або передати хід назад.

Різновиди

Існує близько 30 різновидів гри, серед них 4 основні види: снукер англійський, французький карамболь, пул американський, піраміда (або більярд російський). В Україні найпопулярнішим видом більярду є російський більярд (піраміда).

У карамбольний більярд грають насамперед у Франції та інших європейських країнах, менше — у США, а також у Японії, Індонезії, на Філіппінах, Тайвані, Південній Кореї, а також Центральній і Південній Америці, Африці та на Близькому Сході.

Гра в англійський більярд найпопулярніша у Великій Британії та країнах колишньої Британської імперії.

Гра в кишеньковий більярд (або пул), у якій використовуються шість великих луз, поширена в основному на американському континенті, а останнім часом у неї грають і в Японії.

Гра в снукер переважно британська і незначною мірою поширена в Америці.

Спортивні федерації

Всесвітня конфедерація більярду (заснована 1992, визнана Міжнародним олімпійським комітетом 1998) є членом Асоціації міжнародних спортивних федерацій та Глобальної асоціації міжнародних спортивних федерацій, бере участь у Всесвітніх іграх (з 2001). До її складу входять 3 асоціації: Всесвітній союз більярду, Всесвітня асоціація пул-більярду, Міжнародна федерація більярду та снукеру.

Серед титулованих гравців у більярд — семиразовий чемпіон світу Р. О’Салліван (нар. 1975; Велика Британія), триразовий чемпіон світу Ж. Ревершон (нар. 1964; Франція), 35-разовий чемпіон світу Р. Кулеманс (нар. 1935; Бельгія).

Більярд в Україні

Всеукраїнську громадську організацію «Федерація спортивного більярду України» створено 2001. Федерація входить до таких міжнародних організацій: Європейська федерація лузного більярду, Міжнародна федерація більярду і снукеру, Міжнародна конфедерація з піраміди, Європейська асоціація більярду і снукеру, Європейський комітет з піраміди, Східноєвропейський більярдний союз.

З’являються сучасно оснащенні більярдні салони, клуби, спортсмени-більярдисти беруть участь у міжнародних турнірах, ентузіасти більярду відкривають дитячі та юнацькі школи.

Додатково

Людовик ХIV грав у більярд з 15 років.

Більярд згадується у трагедії В. Шекспіра «Антоній і Клеопатра» (1607).

Більярд не тільки сприяє тренуванню тіла, а й виробляє особливе мислення і цілеспрямованість.

Література

Newman T. How To Play Billiards. London : Methuen & Co., 1923. 220 p.
Shamos M. A Brief History of the Noble Game of Billiards // Billiards Digest. 1995. URL: https://www.billiardsdigest.com/all_about_pool/history.php
Сэндман Й. Право на кий (пул-бильярд) / Пер. с нем. Киев : Олимпийская литература, 1999. 196 с.
Нагорна В. О. Педагогічні та психофізіологічні методи контролю в фізкультурно-оздоровчих заняттях з пулу // Теорія і методика фізичного виховання і спорту. 2006. № 2. С. 58–60.
The Great Game of Billiards — A Collection of Classic Articles on the Techniques and History of the Game. [W. p.] : Read Books, 2016. 62 p.
Борисова О. В., Нагорна В. О., Митько А. О. Індивідуальні підходи в програмуванні підготовки висококваліфікованих більярдистів // Вісник Чернігівського національного педагогічного університету. Серія: Педагогічні науки. 2018. Вип. 152 (1). С. 153–155.
Федерація спортивного більярду України. URL: https://billiard.net.ua/