Білик, Ірина Миколаївна

Білик Ірина, 2005

Бі́лик, Іри́на Микола́ївна (06.04.1970, м. Київ, тепер Україна) — естрадна співачка, композиторка, авторка пісень, продюсер, народна артистка України (з 2009).

Білик, Ірина Миколаївна
Народження	06.04.1970
Місце народження	Київ
Alma mater	Київська муніципальна академія музики ім. Р. М. Глієра
Напрями діяльності	музичне мистецтво

Життєпис

Народилась у сім’ї інженерів. Батьки з раннього дитинства прищеплювали любов до музики. Почала співати в 4 роки. Займалась балетом і танцями. У 6 років була учасницею дитячого ансамблю «Сонечко», який гастролював по всьому СРСР. Першу пісню написала у 10 років. Крім занять в театральній студії, кілька років навчалась у музичній школі.

Закінчила Київське державне музичне училище імені Р. Глієра (1993; тепер Київська муніципальна академія музики ім. Р. М. Глієра) за спеціалізацією «естрадний вокал», клас Л. Прохорової (нар. 1946; тепер Україна). Взяла участь у фестивалі «Червона Рута» (1989). У 1990 виступила на фестивалі «Весняні надії» у м. Вінниці, де познайомилася з музикантами Ю. Нікітіним (нар.1967; тепер Україна), Г. Учайкіним і Ж. Болотовим. Згодом з’явилася їхня спільна група «Цей дощ надовго». 1990 вийшов перший альбом «Кувала зозуля». Заснувала разом з учасниками групи продюсерську агенцію «Нова» (1993).

Творчість

Першою в українському шоу-бізнесі здійснила найтриваліші концертні тури Україною (1995–1998). У перший концертний тур «Нова» вирушила 1995, виступила з сольним концертом у Палаці культури «Україна» (м. Київ). Як найпопулярніша співачка країни (за статистикою Посольства США в Україні) брала участь у програмі відвідин м. Києва президентом США В. Дж. Клінтоном.

1997 відбувся другий всеукраїнський концертний тур «Так просто». За цей час Білик дала 38 концертів у найбільших містах країни. Новий альбом «Фарби» (1997) тільки в Україні розійшовся тиражом понад 1 млн примірників.

Третій гастрольний тур «Фарби неба» (1998) здійснила разом зі співачкою Ліндою (нар. 1977; тепер РФ) та композитором М. Фадєєвим (нар. 1968; тепер РФ).

Після виходу альбому «ОМА» (2000) дала два концерти з однойменною назвою в Палаці культурі «Україна» і дебютувала як художник-модельєр (випустила власну колекцію «ОМА»).

Здійснила сольні концерти у містах Лондоні (1999), Нью-Йорку (2001).

Випустила альбом «Допомогти так легко» (2006) і вирушила в однойменний благодійний тур разом із хореографом Д. Коляденком (нар. 1971; тепер РФ) і його шоу-балетом. Тур охопив 24 обласні центри України. Команда зібрала понад 250 тис. гривен, які були перераховані в київський міжнародний благодійний фонд «Отчий дім».

Здійснила концертні тури: «20 років разом» (2008), «Найкращі українські хіти» (2013), «Краще» (2014), «Без гриму» (2018) та інші.

Серед альбомів співачки: «Я розкажу» (1994), «Нова» (1995), «Білик. Країна» (2003), «Без гриму» (2017), «50» (2020) та ін.

Авторка музики і слів пісень у жанрі попмузики. Серед найвідоміших пісень: «Годі вже» (1990), «Нова» (1994), «Ти мій» (1995), «Так просто», «Я йду на війну», «Франсуа» (усі три — 1996), «Одинокая», «А я пливу», «Фарби» (усі три — 1997), «Вибачай» (1999), «Вітер», «Де море, як я» (обидві — 2000), «Я відріжу хвилі» (2003) тощо. Пісню «Кордони» (2022) присвятила тим, хто чекає з війни своїх коханих. З-поміж пісень, написаних у співпраці з іншими авторами: «Кувала зозуля» (1990) — автор слів Ф. Млинченко (нар. 1956; тепер Україна), «Я розкажу» (1994), співавтор слів К. Гнатенко (нар. 1961; тепер Україна). У грудні 2023 Білик презентувала українськомовну версію свого хіта «Сніг», оригінальна російська версія увійшла до альбому «Любовь. Яд» (2004; «Кохання. Отрута»).

Нагороди та визнання

Лауреат міжнародного фестивалю «Пісенний вернісаж. Нова українська хвиля» (1992), фестивалю «Парад хіт-парадів» (1997, гран-прі), радіоконкурсу «Нові імена» (1987). Дипломант фестивалю «Червона рута» (1989).

Лауреат премій: «Золота жар-птиця» фестивалю «Таврійські ігри» (1996, 1998), «Почесний Ях» (2002; Польща), «ЮНА» (англ. YUNA, від Yearly Ukrainian National Awards — Щорічна національна премія України) у номінації «найкраща виконавиця» (2011) та ін.

Нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня (2020).

Література

Білик Ірина Миколаївна // Мистецтво України: Біографічний довідник / Упоряд.: А. В. Кудрицький, М Г. Лабінський; за ред. А. В. Кудрицького. Київ : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. С. 62.
Бiографiя Iрини Бiлик // Irina Bilyk. URL: https://irinabilyk.com/ua/biografiya.html

Автор ВУЕ

Редакція_ВУЕ

Покликання на цю статтю: Білик, Ірина Миколаївна // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Білик, Ірина Миколаївна (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 08.29.2024