Бій під Крутами
Би́тва під Кру́тами 29.01.1918 або 30.01.1918 (Бій під Кру́тами) — бойове зіткнення між підрозділами Армії УНР і Червоної гвардії біля залізничної станції Крути (тепер с. Крути Ніжинського р-ну Чернігівської обл.).
Зміст
Історична довідка
Частини Армії УНР зосередилися біля станції Крути після відступу від м. Бахмача в бік м. Києва. Вони складалися з кількох слабко підготовлених частин (Студентський курінь Українських січових стрільців, курсанти Юнкерської школи імені Богдана Хмельницького, підсилених окремими загонами Вільного козацтва) та двох бронепотягів із кадровими військовими. Сукупна чисельність бійців Армії УНР складала бл. 1 тис. осіб.
Частини Червоної гвардії, які наступали, складалися з робітничих загонів, сформованих у м. Москві, Петрограді і Твері (сукупною чисельністю бл. 3000–3500 осіб). За кілька годин до завершення бою загони Червоної гвардії було підсилено бронепоїздом.
Загальне командування силами Армії УНР здійснював сотник А. Гончаренко, військами Червоної гвардії на цьому напрямку командував член Партії лівих есерів М. Муравйов.
Бій розпочався наступом сил Червоної гвардії бл. 9 години ранку. Наступ відбувався вздовж залізничних колій. Бійці Студентського куреня і курсанти юнкерської школи закріпилися на залізничних коліях і стримували наступ основних сил Червоної гвардії. У полі біля них розмістилися загони Вільного козацтва, які обстрілювали частини Червоної гвардії з флангів.
Бронепоїзд Армії УНР упродовж бою кількаразово виїжджав у тил загонів Червоної гвардії й обстрілював їх із кулеметів і гармати. Бій тривав зі змінним успіхом, частини армії УНР тримали оборону. У другій половині дня загони Червоної гвардії було підсилено підкріпленням і бронепотягом, що збільшило втрати Армії УНР.
Після отримання телеграми про перехід Сотні імені Тараса Шевченка в м. Ніжині на бік Червоної гвардії сили Армії УНР організовано відступили до м. Києва на потязі. Під час відступу було пошкоджено залізничні колії, що дозволило затримати наступ Червоної гвардії на м. Київ.
Битва під Крутами в культурі
Одним із перших відображень Битві під Крутами в культурі стала поезія П. Тичини «Пам’яті тридцяти» (1918).
У зв’язку з поширенням ушанування загиблих під станцією Крути українськими молодіжними організаціями Волині й Галичини у 1920–1930-х, у цей період з’явилася низка важливих мистецьких творів. Зокрема, художник О. Климко (1908–1970) 1931 написав картину «Бій під Крутами» (не збереглася).
Низку живописних і графічних робіт створили в післявоєнний період художники-емігранти (Л. Перфецький та ін.).
Битві під Крутами присвячено низку документальних фільмів, а також художній фільм «Крути 1918» (2019).
Вшанування пам’яті
На державному рівні вшанування пам’яті загиблих під станцією Крути мало місце в УНР у березні 1918.
Неофіційне вшанування у 1920–1930-х організовували українські молодіжні організації Галичини й Волині, зокрема загони «Пласту».
На напівофіційному рівні за участі представників різних політичних груп церемонії з вшанування відбувалися в таборах для переміщених осіб у Німеччині у 1945–1949, а також у еміграції (США, Канада, Велика Британія та ін.).
Закордонні частини ОУН здійснили три випуски непоштових марок «Підпільної пошти України», присвячених Битві під Крутами (1951 до 33-річчя; 1958 до 40-річчя; 1963 до 45-річчя битви).
З поч. 1990-х вшанування відбуваються і в Україні. До сер. 2000-х вони організовувалися органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями; від сер. 2000-х також на державному рівні.
На честь загиблих під станцією Крути названо вулиці (м. Київ, Львів, Ніжин, Прилуки, Суми, Івано-Франківськ та ін.), навчальних закладів тощо.
Меморіал на честь загиблих споруджено біля станції Крути (2007), у м. Києві, Луцьку.
1998 Національний банк України випустив ювілейну монету, присвячену 80-річчю Битви під Крутами.
2018 «Укрпошта» випустила художній конверт із поштовою маркою до сторіччя Битви під Крутами.
Історичне значення, оцінки
Основне значення бою полягало у стримуванні наступу Червоної гвардії для забезпечення організованої евакуації урядових органів УНР із м. Києва. Також висловлюється припущення, що визнання повноважень делегації УНР на мирних перемовинах із країнами Троїстого союзу в м. Бресті було зумовлено фактом перебуванням уряду УНР у м. Києві станом на його підписання. Проте, загони під командуванням М. Муравйова взяли м. Київ 8.02 (26.01), а офіційне укладення мирної угоди відбулося 9.02 (27.01).
Вшанування загиблих під станцією Крути розпочалося з рішення Центральної Ради від 19.03.1918 про урочисте перепоховання знайдених тіл бійців Студентського куреня на некрополі Аскольдова могила.
Після державного перевороту 29.04.1918 прихильники гетьмана П. Скоропадського використовували образ загиблих для критики Центральної Ради. Зокрема, Д. Дорошенко наголошував на непідготовленості бійців, які брали участь у Битві під Крутами, і пасивності їхнього командування.
Натомість у публіцистиці й мемуаристиці діячів Центральної Ради образ оборони станції Крути посів одне з центральних місць.
Додатково
Датування події залишається дискусійним, традиційне датування 29.01 (16.01 за юліанським календарем) суперечить даним низки документальних джерел, з огляду на що низка сучасних дослідників датує Битву під Крутами 30 (17).01.
Література
- Мартос Б. Правда про Крути // Визвольний здвиг України. Нью-Йорк : Наукове Товариство ім. Шевченка, 1989. 320 с.
- Бойко О. Бій під Крутами: історія вивчення // Український історичний журнал. 2008. № 2 (479). С. 43–54.
- Бій під Крутами в національній пам'яті: Збірник документів і матеріалів. Київ : Пріоритети, 2013. 288 с.
- Крути. Збірка у пам’ять героїв Крут. 2-ге вид. Київ : Смолоскип, 2017. 422 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Бій під Крутами // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бій під Крутами (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 29.01.2020
