Бігова доріжка

Бігова́ дорі́жка — багатозначний термін.

Зміст

1 Значення терміна
2 Джерело
3 Література
4 Автор ВУЕ

Значення терміна

1) Спортивна споруда, що влітку служить для занять бігом і розбігу під час стрибків, метань, а взимку — для бігу на ковзанах.

Легкоатлетичну бігову доріжку влаштовують на рівній горизонтальній поверхні. На літніх стадіонах зазвичай 8–9 доріжок, на зимових — 4–6 доріжок. Бігові доріжки не повинні мати горбів, ям, слизького ґрунту. Ширина доріжки — 1,22 м, лінії, яка розділяє доріжки, — 5 см.

На доріжки наносять розмітку, яка вказує старт і фініш всіх дистанцій, коридори для передачі естафетної палички. Доріжка має продовжуватись не менше 15–20 м за лінією фінішу.

Поява синтетичних доріжок наприкінці 1960-х призвела до зростання результатів та деяких змін в техніці бігу.

Під час бігу на всіх змаганнях на дистанціях до 400 м включно треба користуватись лише своєю доріжкою шириною 1,22+/-0,01 м. Усі доріжки повинні бути однакової ширини. На міжнародних змаганнях має бути не менше восьми окремих доріжок. Загальний максимальний бічний ухил у напрямку бігу між лінією старту і фінішу — 1:1000 (0,1%) за відсутності спеціальних обставин (за їхньої наявності міжнародна федерація Всесвітня легка атлетика може зробити виняток).

Довжина стандартної бігової доріжки становить 400 м. Доріжка складається з двох паралельних прямих і двох віражів, радіуси яких рівні. Її внутрішня частина має бути огороджена брівкою заввишки 50–65 мм, завширшки 50–250 мм. Уздовж двох прямих бровку можна замінити на білу лінію шириною 50 мм.

2) Стаціонарний кардіотренажер, що імітує біг на відкритому просторі та допомагає підтримувати добру фізичну форму. Бігову доріжку найчастіше використовують у тренажерних і спортивних залах, центрах олімпійської підготовки, фітнес-клубах, реабілітаційних центрах, медичних та фізіотерапевтичних клініках тощо. Її можна також використовувати вдома.

Перша моторизована бігова доріжка була винайдена 1952 кардіологом Р. А. Брюсом (1916–2004; США) та інженером В. Е. Квінтоном (1921–2015; США) і використовувалася для діагностики захворювань серця та легенів. Це відбувалося за допомогою кардіологічного стрес-тесту, тепер відомого як «протокол Брюса». Тест включав ходьбу на біговій доріжці, а серце контролювалося електрокардіографом із різними електродами, прикріпленими до тіла.

Першу бігову доріжку для домашнього використання та тренування розробив наприкінці 1960-х інженер-механік В. Е. Стауб (1915–2012; США).

Більшість бігових доріжок мають регульовану швидкість та попередньо завантажені програми, які забезпечують ефективне тренування. Великі бігові доріжки також призначені для тренувальної їзди на велосипеді зі швидкістю до 80 км/год, для користувачів інвалідних візків, а із міцними біговими поясами — для лижних гонок і біатлону (спортсмени виконують тренувальні та тестові вправи на роликових лижах).

Джерело

Правила змагань з легкої атлетики / Пер. з англ. Київ : Федерація легкої атлетики України, 2024. 183 с. URL: https://statistics.uaf.org.ua/books/iaaf_rules_2023-2024ua.html

Література

Salazar A., Sherman L. The Treadmill Training and Workout Guide. New York : Hatherleigh Press, 2000. 123 р.
The Science and Engineering of Sport Surfaces / Ed. by Sh. Dixon, P. Fleming, I. James et al. London : Routledge ; Taylor & Francis Group, 2015. 200 p.