Бут, Микола Якович

Бут, Мико́ла Я́кович (21.04.1928, с. Погожа Криниця, тепер Роменського району Сумської області, Україна — 17.11.1989, м. Москва, тепер Росія) — живописець-баталіст, графік; заслужений художник РСФСР (з 1968), народний художник РСФСР (з 1980); лауреат Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка (1979, тепер Національна премія України імені Тараса Шевченка).

Бут, Микола Якович
Народження	21.04.1928
Місце народження	Погожа Криниця
Смерть	17.11.1989
Місце смерті	Москва
Alma mater	Московський державний академічний художній інститут імені В. І. Сурикова, Харківська державна академія дизайну і мистецтв
Напрями діяльності	образотворче мистецтво

Відзнаки
Премії	Державна премія УРСР імені Т. Г. Шевченка (1979)
Почесні звання	Заслужений художник РСФСР (з 1968), народний художник РСФСР (з 1980)

Життєпис

До 7 років проживав у с. Бобрик на Роменщині в родині дідуся. 1935 переїхав у м. Таганрог до батьків. 1945 закінчив Таганрозьку семирічку, вступив у Ростовське художнє училище (тепер Ростовське художнє училище імені М. Б. Грекова). 1949–1952 навчався в Московському державному художньому інституті ім. В. І. Сурикова (тепер Московський державний академічний художній інститут імені В. І. Сурикова). 1953 продовжив навчання в Харківському художньому інституті (тепер Харківська державна академія дизайну і мистецтв) у викладачів О. Кокеля (1880; тепер Чувашія, Росія — 1956; тепер Україна), Л. Чернова, Є. Єгорова (1917–2005), М. Шапошникова (1909–1989; обидва — тепер Україна). Обрав для творчості батальний жанр. Дипломна робота — картина «Брестська фортеця» (1957).

Від 1958 працював у Студії військових художників ім. М. Б. Грекова у м. Москві. Член авторського колективу художників панорами «Сталінградська битва» (1982 відкрито в м. Волгограді).

1960 працював у м. Керчі над циклом «Герої Аджимушкая», присвяченому обороні міста під час Другої світової війни.

Від 1964 член Спілки художників СРСР. Від 1968 служив у лавах Радянської армії, де продовжив працювати над картинами воєнної тематики. 1968 передав у дар Керченському історико-археологічному музею 29 своїх живописних полотен і численні ескізи із циклу «Аджимушкай. 1942», що стало основою експозиції майбутньої Керченської картинної галереї ім. М. Я. Бута (відкрито 1985). Від 1978 — старший військовий художник Студії військових художників ім. М. Б. Грекова.

Похований на Троєкурівському цвинтарі в м. Москві.

Творчість

Бут М. «В ім’я життя», 1981. Державний історико-культурний заповідник «Посулля» (збірка Роменського краєзнавчого музею)

У творчості переважала героїка Другої світової війни, правдиві солдатські будні, які художник побачив, перебуваючи у творчому відрядженні на острові Даманський (острів Чженьбао, прикордонний китайський острів).

Працював над ліричними темами «В хвилини затишшя», «Подруги», писав портрети сучасників «Портрет Гагаріна», «Студентка», «Жіночий портрет» тощо.

Провідне місце у творчості посідало діорамно-панорамне мистецтво. Брав участь у відновленні панорами «Бородінська битва» у м. Москві (1967; золота медаль ім. М. Б. Грекова), у створенні панорам «Сталінградська битва» у м. Волгограді (1958–1982; почесна медаль Радянського фонду миру), «Вогняна дуга» у м. Курську (1983–1987). 1972–1975 працював над створенням у Дніпропетровському історичному музеї ім. Д. І. Яворницького (тепер Дніпропетровський національний історичний музей ім. Д. І. Яворницького) діорами «Битва за Дніпро» (повна назва «Битва за Дніпро в районі сіл Військове — Вовнінги»).

1963–1982 відбулися персональні виставки в містах СРСР та за кордоном: Чехословаччині, Фінляндії, Польщі, Югославії, Сомалі тощо. Збереглася серія замальовок під час подорожей Чехословаччиною (1967, 1969–1971), Італією, Фінляндією, країнами Африки.

Твори експонують у Керченському історико-археологічному музеї (Картинна галерея ім. М. Я. Бута), Дніпропетровському національному історичному музеї ім. Д. І. Яворницького, Лівадійському виставковому комплексі (м. Ялта), Державному історико-культурному заповіднику «Посулля» (збірка Роменського краєзнавчого музею), музеях Росії тощо.

Нагороди та визнання

Заслужений художник РСФСР (1968), народний художник РСФСР (1980), заслужений діяч мистецтв Чечено-Інгуської АРСР (1982).

Нагороджений орденами «Знак пошани» (1975), «Червоної зірки» (1986); золотою медаллю і дипломом Академії мистецтв СРСР (1976) за цикл картин «Героїчна морська піхота» (1973).

Лауреат премії ім. Віта Неєдли за серію картин «Словацьке національне повстання» (1972, Чехословаччина).

Державна премія УРСР імені Т. Г. Шевченка за діораму «Битва за Дніпро» (1979).

Почесний громадянин м. Керчі.

Ім’ям Бута названо Керченську картинну галерею (з 1985).

Каталоги та альбоми

Лебедева В. А. Бут Николай Яковлевич // Заслуженный художник РСФСР Николай Яковлевич Бут. Путевые зарисовки по Италии, Чехословакии, Финляндии. Каталог. Таганрог, 1971. 25 с.
Воробьев В. В Бут Николай Яковлевич // Дружба, рожденная в боях. Выставка живописи и графики Заслуженного художника РСФСР лауреата Государственной премии УССР имени Т. Г. Шевченко Бута Николая Яковлевича. Каталог. Москва, 1979. 45 с.

Література

Бут Микола Якович // Сумщина в іменах: Енциклопедичний довідник. Суми : Рекламне видавниче об’єднання «АС Медіа», Сумський державний університет, 2003. С. 70.
Рогозіна К. Лауреати Шевченківської премії — наші земляки //…І оживу, і думу вольную на волю із домовини воззову! Суми : Еллада, 2014. С. 40.
Ганзенко Л. Бут Микола Якович // Словник художників України. Біобібліографічний довідник : в 2 кн. / Гол. ред. Г. Скрипник. Київ : Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України, 2019. Кн. 1. С. 177.
Бут Микола Якович // Лауреати Національної премії. URL: https://knpu.gov.ua/winners/but-mykola-iakovych/
Бут Микола Якович // Ромен. Літературно-історичний альманах. URL: https://romen-sula.org/but-mikola-yakovich/

Автор ВУЕ

О. В. Федько

Покликання на цю статтю: Федько О. В. Бут, Микола Якович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бут, Микола Якович (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 27.01.2026