Бурвіль

Бурві́ль [франц. Bourvil; справжні прізвище та ім’я — Рембур, Андре (Raimbourg, André); 27.07.1917, с. Прето-Вікмар, тепер регіон Нормандія, Франція — 23.09.1970, м. Париж, Франція, похований у с. Монтенвілль, тепер регіон Іль-де-Франс, Франція) — актор, співак, гуморист.

Бурвіль (Raimbourg, André)
Справжнє ім’я	Андре
Справжнє прізвище	Рембур
Народження	27.07.1917
Місце народження	Прето-Вікмар
Смерть	23.09.1970
Місце смерті	Париж
Напрями діяльності	акторське мистецтво, музика, гумор

Життєпис

Народився у селянській родині. Батько помер під час пандемії «іспанського грипу» 1918. Дитинство пройшло у с. Бурвілль (франц. Bourville), рідному селі матері, від назви якого походить сценічний псевдонім актора.

Працював підмайстром пекаря, 1936 — пекарем у м. Руані.

1937 вирішив стати актором після того, як побачив виступ на сцені Фернанделя, який був його кумиром.

Служив в армії (1937–1940). Грав на корнеті, виконував пісні. 1938 отримав премію конкурсу Радіо Парижа. Після демобілізації виступав як комік у кабаре і мюзик-холі, з 1942 під псевдонімом Бурвіль.

Перший успіх прийшов до актора 1945 з виконанням пісні на власні слова «Les Crayons» («Олівці»), з якою він також з’явився на кіноекрані у фільмі «Ферма повішеного» (режисер Ж. Древіль).

Відтоді знімався в кіно, виступав на сцені.

Творчість

Виконав ролі у понад 60 фільмах. Створив образ простакуватого, але водночас хитруватого селянина (фільми «Не такий глупий», 1946; «Білий як сніг», 1947; «Серце на долоні», 1948), сатирично зображував мешканця великого міста («Заклопотаний, або Міські задоволення», 1961; «Дивний парафіянин», 1963), грав слуг (фільми «Три мушкетери», 1953; «Горбань», 1959) тощо. Відомий ролями, зіграними у комедіях режисера Ж. Урі «Роззява» (1965) і «Велика прогулянка» (1966), партнером у яких був Л. де Фюнес.

Однією з останніх ролей стала роль комісара Маттеї у фільмі Ж.-П. Мельвілля «Червоне коло» (1970), де Бурвіль знімався разом з А. Делоном, І. Монтаном і Дж. М. Волонте.

Був також виконавцем пісень, скетчів і монологів.

Нагороди та визнання

Лауреат Великої премії Академії французького диска (1953) за диск пісень для дітей, премії Куртелена за гумор у кіно (1961 і 1964), премії «Кришталева зірка» Французької кіноакадемії (1957).

Кавалер ордена Мистецтв і літератури (1968).

Астероїд 6207, відкритий 1988, на честь актора названо Бурвіль.

Додатково

Бурвіль знімався в комедіях, що мали сатиричне забарвлення, але також і у драматичних стрічках. Зокрема, за роль шофера Мартена у фільмі режисера К. Отан-Лара «Через Париж» (1956) отримав премію найкращому акторові Венеційського міжнародного кінофестивалю (1956).

Література:

Bourvil // Saka P., Plougastel Y. La Chanson française et francophone. Paris : Larousse, 1999. P. 153.
Delmotte P., Delmotte A., Verlant G. Bourvil : ça va, ils sont contents. Paris: Flammarion, 2010, 208 p.
Crocq Ph., Mareska J. Bourvil. De rire et de tendresse. Toulouse: Privat, 2020.

Автор ВУЕ

С. В. Глухова

Покликання на цю статтю: Глухова С. В. Бурвіль // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бурвіль (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 29.09.2020