Бубнівська кераміка

QhAfR.jpg

Бубні́вська кера́міка (від с. Бубнівка, Україна) — традиція орнаментального розпису керамічних виробів середини 19 ст.; внесено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України (з 2018).

Історична довідка

16 ст. на місці с. Новоселівки (первісна назва — Гончарівка, тепер Вінницька область) оселилися декілька сімей гончарів. Розвиток промислу, пошук нових покладів гончарних глин призвів до заснування на іншому березі р. Соб — с. Бубнівка (з 17 ст. — гончарний осередок; тепер Гайсинський район Вінницької області).

Одними з перших майстрів були Арехта Гончар і його син Семен. Основоположником традиції підполив’яного орнаментального розпису бубнівської кераміки вважають Андрія Гончара (1823–1926; тепер Україна), учня майстра Гайсинського гончарного цеху Сили Жерденівського (?–?). Андрій Гончар навчив нової традиції орнаментування — Агафона Герасименка (1862–1925), який передав досвід синам Якову (1891–1969) та Якиму (1888–1970), з 1936 — заслужені майстри народного мистецтва.

Середина 19 ст. — початок формування традиції орнаментального розпису бубнівської кераміки майстрами народного гончарства сусідніх сіл Новоселівки та Бубнівки.

1920–1930-ті — розквіт місцевого гончарства. 1938 у с. Бубнівці створено гончарну школу та артіль імені Комінтерну, яку очолили брати Герасименки (розформовано 1958). У 1969–1989 працювали експериментальний гончарний цех і школа.

1988 у с. Новоселівка в хаті гончаря Якима Герасименка відкрито Музей-садибу братів Герасименків. 1995 створено художньо-виробниче об’єднання «Бубнівська кераміка», проводять однойменні Всеукраїнські симпозіуми-практикуми з народного гончарства.

Серед майстрів бубнівської кераміки початку 21 ст.: племінниця братів Герасименків заслужена майстриня народної творчості (з 1995) Фросина Міщенко (1926–2021; тепер Україна), її учениці — Валентина Живко (1950–2018), заслужена майстриня народної творчості (з 2005) Тетяна Шпак (нар. 1947), Тетяна Дмитренко (нар. 1957; усі — Україна).

Вінницький обласний центр народної творчості в с. Бубнівка щорічно проводить обласний пленер майстрів гончарного мистецтва «Освячені горном». Бубнівські традиції перейняли від місцевих гончарів і продовжують керамісти Вінниччини: Сергій (нар. 1970) та Світлана Погонці (нар. 1973), Володимир Слубський (нар. 1955), Василь Рижий (нар. 1964), Наталія Лавренюк (нар. 1975), Людмила Філінська (нар. 1946), Вікторія Ніколаєва (нар. 1978), Михайло Діденко (нар. 1992), Ольга Цибуля (нар. 1996).

Характеристика

Найдавніші прості форми неполив’яного глиняного посуду — важкі невисокі горщики, баньки, гладущики з червоної глини (вохри).

До кінця 19 ст. стали поширеними полив’яні вироби: горщики «для оказій» (30–40 л), розмальовані червоно-коричневі миски й тарілки; оздоблені геометричним і рослинним орнаментами кахлі для облицювання печі чи викладання підлоги; іграшки — «півники», «гусочки», «баранчики», «коники», «баришні», «москалі». Вироби розписують чорними, темно-коричневими, зеленими, білими ангобами. Найпоширеніші орнаменти: «вилоги» (великі квіти ліроподібної форми), «сосонки», «косиці», «колоски», «виноград», «квітка», «барвінок», «пускавки», «деревце», «індичий хвіст», «риби», «птахи», «хрести». Характерною є техніка «фляндрівка», коли фарби наносять на сирий гончарний виріб ріжком або гумовою грушею.

Значення

Традиція орнаментального розпису бубнівської кераміки має самобутні стилістичні особливості виконання орнаментних елементів, композиційних побудов, творення образних мотивів, що вирізняє бубнівську кераміку серед інших осередків українського гончарства.

Література

  1. Александрович Ю. Бубнівське гончарство // Побут. 1929. Ч. 4–5. С. 1–5.
  2. Самарин Ю. Подольские гончары. Москва : Государственный центральный музей народоведения, 1929. 44 с.
  3. Спаська Є. Орнамент бубнівського посуду // Матеріали до етнології. 1929. Вип. 2. С. 201–228.
  4. Шульгина Л. Ганчарство в с. Бубнівці на Поділлі // Матеріали до етнології. 1929. Вип. 2. С. 111–200.
  5. Мельничук Л., Мельничук І., Вдовцов М. Бубнівська кераміка. Бубнівка : Вінниця, 1999. 81 с.
  6. Титаренко В. Бути чи не бути бубнівському гончарству? // Світлиця. 2017. № 2. С. 23–25.

Автор ВУЕ

І. М. Батирєва

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Батирєва І. М. Бубнівська кераміка // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бубнівська кераміка (дата звернення: 7.12.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
04.11.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ