Бричка

Фаетон і бричка початку 20-го століття, вироблені на заводах Мито Орозова у Враці. Виставка етнографічного та ренесансного комплексу "Св. Софроній Врачанський" у Враці, Болгарія

Бри́чка — легкий ресорний кінний екіпаж на чотирьох колесах, призначений для перевезення пасажирів і невеликих вантажів.

Була поширена в країнах Центральної та Східної Європи у 18 — на початку 20 ст. Мала дерев’яний кузов, установлений на ресорах (що забезпечувало м’якший рух порівняно зі звичайним возом). Екіпаж запрягали одним, двома або чотирма кіньми. Кучер міг сидіти на козлах або поруч із пасажиром. Верх робили шкіряним, плетеним або дерев'яним, іноді його утеплювали; були моделі без верху. Брички часто оприявлювали статок власника, тому їх прикрашали різьбленням, металевими деталями, шкіряною оббивкою тощо. Дорожні моделі обладнували місцем для багажу.

Бричку використовували на поштових трактах, у господарствах, для локальних поїздок. У 20 ст. брички вийшли з ужитку, зберігшись переважно в кінному екіпажному спорті, прогулянковому катанні, туристичних маршрутах та історичних реконструкціях. У деяких регіонах брички залишилися як елемент традиційної весільної обрядовості та святкових процесій. Сучасні моделі бричок виготовляють із легких металевих сплавів, дерева або композитних матеріалів.

Література

Артюх Л. Ф. Транспорт і шляхи сполучення українців // Українці: історико-етнографічна монографія. Київ : Наукова думка, 1999. С. 348–365.
Історія української культури : у 5 т. Т. 4 : Українська культура XIX століття. Київ : Наукова думка, 2008. 1296 с.
Kleshnev V. The Biomechanics of Rowing. Marlborough : The Crowood Press, 2020. 192 p.

Автор ВУЕ

Редакція_ВУЕ

Покликання на цю статтю: Бричка // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бричка (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 04.08.2026