Брейгель Старший, Пітер
Бре́йгель Старший, Пі́тер (нід. Bruegel, Pieter або Brueghel, Pieter; бл. 1525–1530, ймовірно м. Бреда, тепер Нідерланди — 09.09.1569, м. Брюссель, тепер Бельгія) — художник, живописець, графік. Батько художників П. Брейгеля Молодшого та Я. Брейгеля Старшого.
|
Брейгель Старший, Пітер (Bruegel, Pieter) | |
|---|---|
| Народження | бл. 1525-1530«бл» не може бути присвоєно заявленому типу числа типу зі значенням 0.1525. |
| Місце народження | Бреда |
| Смерть | 09.09.1569 |
| Місце смерті | Брюссель |
| Напрями діяльності | образотворче мистецтво |
Зміст
Життєпис
.jpg)
Навчався 1545–1550 в майстерні П. Кука ван Альста (1502–1550; тепер Бельгія). У вересні 1550 — жовтні 1551 працював над вівтарними стулками у техніці гризайль, допомагаючи у створенні вівтарного триптиха для гільдії виробників рукавичок. Ймовірно, ця робота була вступною до Гільдії Св. Луки в м. Антверпені (1551). У книзі цехового об’єднання художників Брейгель записаний як вільний майстер.
Здійснив подорож до Італії (1551–1555). У Римі співпрацював з художником-мініатюристом Дж. Кловіо (1498–1578; тепер Хорватія — Італія).
1555–1563 у м. Антверпені виконував роботу графіка в друкарні «На чотирьох вітрах» І. Кока (1518–1570; тепер Бельгія); створив перші станкові твори.
Від 1563 і до кінця життя мешкав і працював у м. Брюсселі. Похований там само у Церкві Діви Марії (Нотр-Дам-де-ла-Шапель).
Творчість
Брейгель — майстер жанрових сцен і пейзажу. Варіював технічні засоби відповідно до творчих завдань; використовував різнотипні пензлі, шматочки природної губки, дерев’яні палички, також писав пальцем.
Ранній період. Графіка
Після повернення з Італії створив серію рисунків у стилі І. Босха: «Великі риби поїдають менших» (Альбертіна, Відень), «Елк» («Кожний») та «Алхімік» (обидві — Британський музей, Лондон), серії смертних гріхів і чеснот. Зажив слави «другого Босха». Роботи вийшли друком у видавництві І. Кока під назвою «Великі пейзажі».
Середній період. Антверпен
Основою творчості Брейгеля від 1559 стали станкові картини (див. Живопис станковий). У 1559–1560-х створив серію робіт, присвячених різним аспектам тогочасної культури: «Нідерландські прислів’я» (1559; Берлінська картинна галерея), «Битва між Постом і Карнавалом» (1559; Віденський художньо-історичний музей) та «Дитячі ігри» (1560; там само). Вирізняються характерною високою лінією горизонту, відсутністю єдиної точки сходу, численними дрібними сценками, що поєднує ці станкові твори з мініатюрою. «Пекельна іконографія», розроблена І. Босхом, була опрацьована Брейгелем для картин «Тріумф смерті» (1562–1563; Прадо, Мадрид) та «Божевільна Грета» (1562; Музей Маєр ван день Берг, Антверпен).
Пізній період
За останні шість років життя написав більш як 20 картин.
Цикл «Похмурий день», присвячений місяцям року (1565; Відень); «Весна» (втрачено); «Сінокіс» (палац Лобковичів, Прага); «Жнива» (Метрополітен-музей); «Повернення стада» та «Мисливці на снігу» (обидві — Віденський художньо-історичний музей). Найбільшу славу та прізвисько «Мужицький» принесли Брейгелю крупнофігурні композиції, сповнені динамізмом та експресією селянських свят: «Селянський танок» (1566; Детройтський інститут мистецтв), «Селянське весілля» (1567; Віденський художньо-історичний музей), «Селянська кермеса» (1567; там само).
Картини на біблійну тематику пов’язують із сучасними художнику подіями повстання Нідерландів проти гегемонії Габсбургів: «Несення хреста» (1564; Віденський художньо-історичний музей), «Перепис у Вифлеємі» (1566; Королівські музеї витончених мистецтв у Брюсселі), «Побиття немовлят у Вифлеємі» (1566–1567; Хемптон-корт, Лондон) тощо.
До окремої групи пізніх робіт належать так звані «Tüchlein», написані темперою на лляному полотні. Серед них «Поклоніння волхвів» (1564; Королівські музеї витончених мистецтв у Брюсселі),«Мізантроп», «Притча про сліпих» (обидві — 1568; Каподімонте, Неаполь) та «Вино на День Св. Мартіна» (1568; Прадо, Мадрид).
За рік до смерті Брейгель написав останню картину «Сорока на шибениці» (1568).
Брейгель не створював копій своїх картин.
Брейгель та Україна
У Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків зберігається гравюра «Гнів» із серії «Сім смертних гріхів». Була представлена на виставці «Сім смертних гріхів» (2016).
Визнання
У 2016 до 450-ліття від смерті Брейгеля у Віденському художньо-історичному музеї відбулася виставка «Брейгель. Рука Майстра» (02.10.2018 — 13.01.2019), яка об’єднала три чверті з живописного спадку майстра (30 атрибутованих Брейгелю картин).
Цитата
Перший біограф Карел ван Мандер (1548–1606; тепер Нідерланди) про останню картину Брейгеля писав:
«Він залишив своїй дружині по заповіту картину із сорокою на шибениці; під сорокою він мав на увазі пліткарів, яких він засуджував до шибениці». «Hy liet zijn Vrouwe in Testament een stuck met een Exter op de galgh meenen de met d’Exter de clappighe tongen die hy de galgh toe eygende»
(Цит. за: Mander K. van. Het Schilder-Boeck. Haerlem: voor Paschier van Wesbusch Boeckvercooper, 1604. P. 234.).
Література
- Gibson W. S. Bruegel. London : Thames & Hudson, 1977. 216 p.
- Kavaler E. M. Pieter Bruegel: Parables of Order and Enterprise. Cambridge : Cambridge University Press, 1999. 416 p.
- Koerner J. L. Bosch and Bruegel: From Enemy Painting to Everyday Life. Princeton : Princeton University Press, 2016. 432 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Демчук С. А. Брейгель Старший, Пітер // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Брейгель Старший, Пітер (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 03.02.2022
_-_Portrait_of_Pieter_Brueghel_(I)_-_1572_-_RP-P-1907-593_cropped.jpg){kind=link}
