Бревіс (музика)
Бре́віс (лат. brevis — короткий, нетривалий) — знак мензуральної нотації.
Історична довідка
Рішення проблеми ритмічного запису музичних творів знайдено в Західній Європі наприкінці 12 — на початку 13 ст., коли була винайдена так звана мензуральна нотація. За її допомогою (на відміну від хоральної) можна фіксувати не тільки висоту, а й відносну тривалість звуків. У цей період була додана п’ята лінія до нотного стану. Значні зміни відбувалися в графічному написанні нотних знаків: «квадратні» невми «округлилися», з’явилися нотні штилі.
Музичні звуки стали поділятися на довгі (лат. longus — довгий, longa — довга;
) та короткі (лат. brevis; 
). Кожен знак міг поділятися на два або три коротших знаки. Такі види поділу нот називалися мензурами (тридольна мензура, дводольна мензура). А вся система такого нотного письма — мензуральною нотацією.
В епоху середньовіччя бревіс був однією з найпоширеніших коротких тривалостей, а сучасна ціла нота називалася семибревісом, тобто половиною бревісу, два бревіси разом (або чотири цілих) утворювали тривалість лонга.
Система виміру тривалості звуків (мензури) у поєднанні з нотним станом та ключами дозволили записувати висоту й тривалість музичних звуків. Від 17 століття система запису тривалостей звуків доповнилася відображенням нот великої тривалості білими знаками, а малої тривалості — чорними.
Характеристика
Від 15 ст. бревіс позначав відносно коротку тривалість звуку. У сучасній нотації він позначає тривалість, яка дорівнює двом цілим нотам.
Позначення:
Інші варіанти:
Література
- Юцевич Ю. Є. Музика: словник-довідник. Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2003. 352 с.
- Мороз М. О. Елементарна теорія музики. 2-ге вид., перероб. та допов. Одеса : Купрієнко СВ, 2019. 182 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Мороз М. О. Бревіс (музика) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бревіс (музика) (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 29.10.2024
