Братченко, Леонід Сергійович

Братченко Л. в майстерні (1960-ті, Харківський національний академічний театр опери та балету імені М. В. Лисенка)

Бра́тченко, Леоні́д Сергі́йович (03.08.1923, м. Одеса, тепер Україна — 10.08.2004, м. Харків, тепер Україна) — художник театру, сценограф. Член Спілки радянських художників України (з 1960), народний художник УРСР (з 1976), заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1967).

Братченко, Леонід Сергійович
Народження	03.08.1923
Місце народження	Одеса
Смерть	10.08.2004
Місце смерті	Харків
Напрями діяльності	сценографія

Життєпис

Учасник Другої світової війни. 1951 здобув вищу освіту в Харківському художньому інституті (тепер Харківська державна академія дизайну і мистецтв). Серед викладачів були театральні художники Д. Овчаренко (1906–1976), Б. Косарєв (1897–1994; обидва — тепер Україна) та ін. 1951–1958 викладав в інституті.

1955–1992 працював у Харківському академічному театрі опери та балету ім. М. Лисенка (тепер Харківський національний академічний театр опери та балету імені М. В. Лисенка): художник-постановник (до 1968), головний художник (1968–1988).

Похований Другому міському цвинтарі м. Харкова.

Творчість

Братченко Л. під час виставки творів до 60-річчя. Харків, Художній музей Фото В. Гордін (1983)

Оформлював вистави в театрах міст Харкова, Полтави, Одеси тощо. Зокрема балети — «Баядерка» Л. Мінкуса, «Лілея» К. Данькевича (обидва — 1958), «Легенда про кохання» А. Мелікова (1968), «Спартак» А. Хачатуряна (1979), «Тисяча й одна ніч» Ф. Амірова (1984); опери — «Бал-маскарад» (1964), «Трубадур» (1971), «Дон Карлос» (1974), «Аїда» (1988) Дж. Верді; «Кармен» Ж. Бізе (1976); «Чародійка» (1974), «Пікова дама» (1979), «Євгеній Онєгін» (1980) П. Чайковського; «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського (1978); «Наталка Полтавка» М. Лисенка (1982).

Учасник обласних, республіканських, всесоюзних, міжнародних виставок (1949–1999). Персональні виставки відбулися 1983–1984, 1993, 1995, 1997 (усі — м. Харків).

2021 у виставці «Знайдені шедеври» (Харківський національний академічний театр опери та балету ім. М. В. Лисенка) представлено 60 ескізів костюмів Братченка та його дружини Г. Фісан (1923–2008; тепер Україна).

Твори зберігають у Музеї театрального, музичного та кіномистецтва України (м. Київ), Харківському художньому музеї, Мелітопольському краєзнавчому музеї.

Нагороди та визнання

Премія Міністерства культури УРСР (1979). Державні нагороди СРСР.

Додатково

Дружина Г. Фісан — художниця театру, мистецтвознавець, член Спілки радянських художників України (з 1960).

Каталоги та альбоми

Каталог персональної виставки: Харківський художній музей. Харків, 1983.

Література

Братченко Леонід Сергійович // Художники Харкова. Харків : Прапор, 1967. С. 49.
Мизгіна В. Художник театру // Образотворче мистецтво, 1984. № 2.
Кучеренко З. В. Братченко Леонід Сергійович // Мистецтво України : у 5 т. Київ : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1995. Т. 1. С. 250.
Братченко Леонід Сергійович // Мистецтво України: Біографічний довідник / Упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський; за ред. А. В. Кудрицького. Київ : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1997. С. 85.
Мистецькі шляхи Харківщини: 1983–1998. Харків : АДІ «Бізнес в Україні», 1998, 368 с.

Автор ВУЕ

О. Й. Денисенко

Покликання на цю статтю: Денисенко О. Й. Братченко, Леонід Сергійович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Братченко, Леонід Сергійович (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 06.02.2026