Бо, Йоганнес Тінгнес

Бо, Йога́ннес Ті́нгнес (Бе; норв. Bø, Johannes Thingnes; 16.05.1993, с. Маркане, комуна Стрюн, тепер фюльке Вестланн, Норвегія) — спортсмен, біатлоніст, 5 разовий олімпійський чемпіон.

Бо, Йоганнес Тінгнес (Bø, Johannes Thingnes)
Народження	16.05.1993
Місце народження	Маркане
Напрями діяльності	фізичне виховання та спорт

Відзнаки
Медалі	Голменколлена
Премії	Кароліни
Кубки	Кубок короля

Життєпис і спортивна кар’єра

Народився у багатодітній сім’ї. Почав кататися на лижах у 3-річному віці. Також грав у футбол. Старший брат Тар’єй (нар. 1988; Норвегія) займався біатлоном і переконав його займатися цим видом спорту. Уже на дитячо-юнацькому рівні виявив спортивний талант і відзначився як у лижних гонках, так і в біатлоні. У лижних гонках завоював дві індивідуальні золоті медалі на юніорських національних першостях: на 15 км (2011) та на 10 км (2012) вільним стилем. У біатлоні виборов п’ять золотих медалей на юніорських чемпіонатах світу: три у 2012 та дві у 2013.

На дорослому рівні уже в сезоні 2013–2014 здобув свої перші індивідуальні перемоги на етапі Кубка світу у м. Ансі (Франція), вигравши спринт та гонку переслідування. Завдяки цим двом перемогам закріпився в міжнародному біатлоні.

На Зимових Олімпійських іграх 2014 у м. Сочі був у складі норвезької чоловічої естафетної команди, яка фінішувала четвертою, але 2024 отримала бронзові медалі після дискваліфікації через допінг збірної Росії (посідала перше місце).

На Чемпіонаті світу 2015 в м. Контіолагті (Фінляндія) виграв свою першу золоту медаль світових першостей завдяки перемозі у спринті на 10 км. У цьому ж змаганні його старший брат виборов бронзову медаль. Це був перший випадок, коли брати стояли на одному подіумі (в індивідуальній гонці чемпіонату). Крім того, виступав у складі чоловічої команди, яка здобула 2-е місце в естафеті, а також змішаної команди, що завоювала бронзові медалі в змішаній естафеті. Отже, виграв три медалі на своєму першому чемпіонаті світу серед дорослих, включаючи одну золоту медаль в особистому заліку.

Під час Чемпіонату світу 2016 в Гольменколлені (Норвегія) Бо виборов індивідуальну нагороду — золоту медаль у мас-старті на 15 км, а також у складі команд — золоту медаль у чоловічій естафеті та бронзову в змішаній естафеті. На Чемпіонаті світу 2017 в Гохфільцені (Австрія) завоював три срібні медалі в індивідуальних змаганнях: спринті, гонці переслідування та мас-старті.

Напередодні Зимових Олімпійських ігор 2018 у м. Пхенчхані (Республіка Корея) Бо був одним із найяскравіших норвезьких фаворитів на золоті медалі, однак не зовсім виправдав очікування через травму плеча. Змагання в Пхенчхані проходили за складних вітрових умов. Бо здобув свою першу олімпійську золоту нагороду в індивідуальній гонці на дистанції 20 км серед чоловіків, а також дві срібні медалі в командних змаганнях — чоловічій естафеті 4×7,5 км та змішаній естафеті.

Протягом 2010-х у чоловічому біатлоні домінував М. Фуркад. На 2018 М. Фуркад сім сезонів поспіль вигравав Кубок світу, але в сезоні 2018–2019 Бо перервав цю переможну серію. Крім перемоги в загальному заліку Кубка світу, він також виграв усі особисті змагання. Здобувши 16 перемог в індивідуальних гонках в одному сезоні, він увійшов в історію.

На Чемпіонаті світу 2019 в Естерсунді (Швеція) завоював 4 золоті та одну срібну нагороду.

У сезоні 2019–2020 виграв 10 гонок на різних етапах Кубка світу та знову здобув перемогу в загальному заліку. У сезоні 2020–2021 виграв загальний залік Кубка світу третій рік поспіль.

На Чемпіонаті світу 2020 в Антерсельві (Італія) виборов три золоті та три срібні медалі. На Чемпіонаті світу 2021 у Поклюці (Словенія) здобув дві золоті нагороди в естафетах, бронзову— у гонці переслідування та срібну — у сингл-міксті разом із Т. Ексгофф (нар. 1990; Норвегія).

Успішно виступив на Зимових Олімпійських іграх 2022 у м. Пекіні (Китай). Виборов 4 золоті медалі: в особистому заліку — у спринті на 10 км, мас-старті на 15 км, у команді — у чоловічій та змішаній естафетах, а також завоював бронзову медаль в індивідуальній гонці на 20 км. Брати Бо знову увійшли в історію. Тар’єй здобув бронзову медаль у спринті, і вони стали першою парою братів на одному подіумі в індивідуальних олімпійських змаганнях з біатлону. За підсумками ігор Бо був абсолютним «олімпійським королем» у біатлоні.

На Чемпіонаті світу 2023 у м. Обергофі (Німеччина) став першим біатлоністом, який здобув 7 медалей: був чемпіоном у спринті, гонці переслідування, індивідуальній гонці на 20 км, змішаній естафеті та одиночній змішаній естафеті, другим — у чоловічій естафеті, третім — у мас-старті на 15 км. Завоював 7 медалей також на Чемпіонаті світу 2024 у Новому Месті-на-Мораві (Чехія), з них 3 золоті в індивідуальних змаганнях.

На Чемпіонаті світу 2025 у Ленцергайде (Швейцарія) знову переміг у спринті, гонці переслідування, індивідуальній гонці на 20 км та чоловічій естафеті, був другим у змішаній естафеті, третім у мас-старті на 15 км.

Оголосив про завершення спортивної кар’єри 18.01.2025. Після завершення кар’єри біатлоніста у серпні 2025 підписав контракт з футбольним клубом «Вінгер», який виступає у 6-му дивізіоні чемпіонаті Норвегії, грає на позиції півзахисника.

Протягом усієї своєї кар’єри Бо виділявся як винятково атлетичний спортсмен. У стрільбі він підтримував середній показник влучань 83 %. Хоча його показник влучань у положенні лежачи (89 %) був на рівні найкращих біатлоністів світу, середній показник у положенні стоячи (лише 75 %) був на рівні середніх рейтингів. Значно сильнішою дисципліною для нього були лижні гонки, про що свідчать його численні перемоги. Найуспішнішим він був у спринтерських гонках.

Загалом за всю кар’єру біатлоніста на рахунку Бо: 5 олімпійських золотих медалей, дві срібні та дві бронзові олімпійські медалі, а також 23 золоті медалі чемпіонатів світу, 14 срібних і 6 бронзових. 12 його золотих медалей чемпіонату світу здобуті в особистих змаганнях, що робить його спортсменом, який виграв найбільше золотих медалей чемпіонату світу з біатлону за всі часи. Бо вигравав Кубок світу («Кришталевий глобус») загалом п’ять разів, у тому числі три сезони поспіль, з 2018–2019 по сезон 2020–2021.

Нагороди

Лауреат премії Кароліни (2012).

Володар Кубка короля (2018, 2023).

Нагороджений медаллю Голменколлена (2021) — щорічною почесною лижною нагородою.

Література

1. Lasse Lønnebotn. Brødrekraften Tarjei Bø og Johannes Thingnes Bø — rivaler og bestevenner. ·Oslo, 2021. 195 p.
2. Johannes Thingnes Bø // Store norske leksikon. URL.: https://snl.no/Johannes_Thingnes_Bø
3. Johannes Thingnes Bø. Biographical information. URL.: https://www.olympedia.org/athletes/128188

https://www.google.com.ua/books/edition/Brødrekraften/BJWkEAAAQBAJ?hl=uk&gbpv=1&dq=Johannes+Thingnes+Bø&pg=PA3&printsec=frontcover Johannes Thingnes Bø, Tarjei Bø, Lasse Lønnebotn. Biatlonové legendy – Johannes a Tarjei Bø. 2022. 224 p. https://www.google.com.ua/books/edition/Biatlonové_legendy_Johannes_a_Tarjei_B/gzCiEAAAQBAJ?hl=uk&gbpv=0

Автор ВУЕ

Редакція_ВУЕ

Покликання на цю статтю: Редакція ВУЕ Бо, Йоганнес Тінгнес // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бо, Йоганнес Тінгнес (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 04.12.2025