Боччоні, Умберто

«Портрет художника Умберто Боччоні» (автор Е. Соммаріва, 1914)

Боччо́ні, Умбе́рто (італ. Boccioni, Umberto; 19.10.1882, м. Реджо-ді-Калабрія, тепер обл. Калабрія, Італія — 17.08.1916, поблизу м. Верони, тепер обл. Венето, Італія) — живописець, скульптор і теоретик мистецтва, представник італійського футуризму.

Боччоні, Умберто (Boccioni, Umberto)
Народження	19.10.1882
Місце народження	Італія
Смерть	17.08.1916
Місце смерті	Італія
Напрями діяльності	образотворче мистецтво
Традиція/школа	футуризм

У. Боччоні «Унікальні форми безперервності в просторі» (1913). Музей-дель-Новеченто (м. Мілан)

Життєпис

Народився в сім’ї службовця префектури. Через службові переведення батька сім’я часто змінювала місце проживання, що сприяло знайомству майбутнього митця з різноманітними культурними середовищами Італії.

1901 Боччоні оселився в м. Римі, де познайомився з Дж. Северіні та почав відвідувати уроки у художника Дж. Балла. Під його впливом вивчав принципи імпресіоністичного (див. Імпресіонізм) і постімпресіоністичного (див. Постімпресіонізм) живопису, техніку дивізіонізму (від фр. division — поділ, з лат. dīvidere — розділяти, ділити; нанесення фарб на полотно помітними роздільними мазками чистого кольору), особливості передачі світла та руху кольору.

1906 вирушив до м. Парижа, де ознайомився з новітніми тенденціями європейського мистецтва. По поверненні до Італії, короткий час навчався у Венеційській академії красних мистецтв. Від 1907 мешкав у м. Мілані.

1909 Боччоні приєднався до кола Ф. Т. Марінетті та став співзасновником футуризму. Разом із Дж. Балла, Л. Руссоло, К. Карра і Дж. Северіні він підписав «Маніфест футуристичних живописців» (італ. «Manifesto dei pittori futuristi») і «Технічний маніфест футуристичного живопису» (італ. «Manifesto tecnico della pittura futurista»; обидва — 1910), де закликав до зображення динаміки сучасного життя, енергії міста, машин і руху як вираження «духу нової епохи».

З початком Першої світової війни добровільно вступив до лав італійської армії. Загинув 17.08.1916 біля м. Верони (зазнав пошкоджень після падіння з коня під час військових навчань).

Творчість

Перші відомі картини Боччоні (1903–1907) демонструють зв’язок із натуралістичною традицією, поширеною у Ломбардії наприкінці 19 ст. Вони тяжіють до спадщини Ф. Філіппіні (Francesco Filippini; 1853–1895; Італія) — митця, який вплинув на ранню мальовничу манеру Боччоні та його зацікавлення сільськими пейзажами, побутовими сценами, зображеннями жіночих постатей.

Міланський період (1907–1910) позначений тяжінням до соціальної тематики та пошуком нових художніх засобів. Під впливом Дж. Пелліцца да Вольпедо (Giuseppe Pellizza da Volpedo; 1868–1907) та Ґ. Превіаті (Gaetano Previati; 1852–1920; обидва — Італія) Боччоні експериментував із технікою дивізіонізму (див. Пуантилізм). До цього етапу належать: «Автопортрет» (1908), «Ранок» (1909), «Ломбардійський пейзаж» («Campagna Lombarda», 1910), «Три жінки» (1909–1910), «Бійка в галереї» (1910).

Розвивав тему урбаністичного пульсу та людського руху, поєднуючи живописну площину з просторовими ефектами. Найвідоміші твори цього періоду: «Місто, що піднімається» («La città che sale», 1910–1911), «Вулиця входить у будинок» (1911), «Настрої» (1911), «Матерія» (1912), «Динамізм велосипедиста» (1913), «П’яниця» (1914), «Динамізм жіночої голови» (1914).

Прагнучи вийти за межі площини, митець звернувся до скульптури, у якій намагався передати «плинність форми». 1912 опублікував «Технічний маніфест футуристичної скульптури» (італ. «Manifesto tecnico della scultura futurista»), що став однією з головних теоретичних праць європейського модернізму. Його найвідоміші пластичні твори: «Унікальні форми безперервності в просторі» (1913), «Розвиток пляшки в просторі» (1913), «Антиграційний/Не граціозний» («Antigrazioso», 1912–1913), «Динамізм коня в галопі + будинки» (1914–1915). У цих роботах він відмовляється від статичної рівноваги традиційної скульптури, поєднавши масу й простір у єдиний динамічний потік.

Визнання

Монета номіналом 20 центів (2002)

Музей-дель-Новеченто у м. Мілані має одне з найповніших зібрань творів Боччоні, яке демонструє еволюцію його стилю від натуралізму та дивізіонізму до абстрактного динамізму.

Метрополітен-музей 1988 організував масштабну ретроспективу до сторіччя від дня народження художника, представивши понад 100 його творів. Скульптура «Унікальні форми безперервності в просторі» стала емблемою італійського модернізму, її зображення прикрашає монету 20 євроцентів.

Живописець І. В. Турецький створив серію картин «Присвята Боччоні» (2022).

Література

Coen E. Umberto Boccioni : exhibition catalogue : Boccioni, a Retrospective. New York : The Metropolitan Museum of Art ; Distributed by H. N. Abrams, 1988. 328 p.
Mattioli Rossi L. Boccioni’s Materia : A Futurist Masterpiece and the Avant-Garde. New York : Solomon R. Guggenheim Museum, 2004. 96 p.
Benzi F. Il Futurismo. Milano : Skira, 2009. P. 90–108.
Umberto Boccioni Art // Fine Art America. URL : https://fineartamerica.com/art/umberto+boccioni

Автор ВУЕ

О. Ю. Сердобольська

Покликання на цю статтю: Сердобольська О. Ю. Боччоні, Умберто // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Боччоні, Умберто (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 28.07.2026