Ботев, Христо

Файл:Hristo-Botev-circa-1875.jpg

Бо́тев, Хри́сто (болг. Ботев, Христо; уроджений — Петков, Христо Ботьов; 06.01.1848, м. Калофер, тепер Пловдивська обл., Болгарія — 01.06.1876, місце смерті невідомо, західна частина Блаканських гір, імовірно поблизу м. Враца, тепер Врачанська обл., Болгарія) — поет, публіцист, революціонер, національний герой Болгарії, один із ватажків Болгарського руху звільнення від Османської імперії (Болгарської революції). Писав болгарською мовою.

Ботев, Христо (Ботьов, Христо Петков)
Народження	06.01.1848
Місце народження	Калофер, Болгарія
Смерть	01.06.1876
Місце смерті	Врачанська Планина, Болгарія
Alma mater	Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Місце діяльності	Болгарія, Румунія, Україна
Напрями діяльності	література, публіцистика, революційна діяльність

Життєпис

Народився у багатодітній сім’ї. Його батько був педагогом та діячем просвіти.

Навчався в Одеській гімназії (1863–1867). Після закінчення Новоросійського університету в м. Одесі (тепер Одеський національний університет імені І. І. Мечникова) учителював у с. Задунаївці (тепер Болградського району Одеської області).

Значну роль у формуванні його світогляду відіграло знайомство з творами літературних критиків — М. Чернишевського, М. Добролюбова, Д. Писарєва (1840; тепер Росія — 1868; тепер Латвія). Цікавився творчістю Т. Шевченка.

1867 повернувся на Батьківщину. Через переслідування влади емігрував до Румунії, де розгорнув революційну діяльність. Брав участь у роботі Болгарського центрального революційного комітету, членом якого став 1874.

1875 очолив болгарський революційний рух.

Загинув у бою проти османських військ на горі Вола під час Квітневого повстання 1876.

Творчість

Літературна спадщина Ботева різноманітна: поезії, оповідання, публіцистичні статті, фейлетони, послання, листи. Написав 20 поезій. Його твори відіграли значну роль у формуванні сучасної болгарської літературної мови, а ритміка та мовні звороти віршів близькі до болгарських народних пісень.

Перший вірш — «До моєї матері» («До моята майка»; 1867). Поема «Гайдуки» («Хайдуци»), вірші «Боротьба» («Борба»), «Елегія» («Елегия»; усі — 1871), «Хаджі Димитр» («Хаджи Димитър»; 1873), «На смерть Василя Левського» («По случай смъртта на Васил Левски»; 1876) пройняті любов’ю до Батьківщини, ненавистю до гнобителів.

Створив «Символ віри Болгарської комуни» («Символ на вярата на Българската община»; не опублікований за життя автора), який став програмним документом та катехізисом болгарських революціонерів. У ньому проголошено необхідність соціальної та національної революції, скасування приватної власності, створення справедливого суспільства.

Ботев переклав історичну драму «Кремуцій Корд» («Кремутиус Корд»; 1862) М. Костомарова. Його твори перекладали П. Грабовський (окремі вірші у збірці «З чужого поля»; 1895), В. Сосюра, П. Тичина, Д. Павличко. П’єсу, присвячену поету, написав Л. Дмитерко.

Нагороди і визнання

У м. Калофері в парку «Ботьова градина» функціонує Національний музей «Христо Ботев» (засновано 1944 як Меморіальний будинок-музей; 1973 відкрито виставковий зал, що є частиною музейного комплексу), встановлено пам’ятники поету і його матері.

У Болгарії 1972 засновано Міжнародну премію імені Христо Ботева, яку вручають особам зі значними досягненнями в галузі літератури.

На честь поета названо мис і гірський пік на о. Лівінгстона в Антарктиці, одну з найвищих вершин Старої Планини.

На його честь у Болгарії названо місто Ботевград, де встановлено пам’ятник. Його ім’ям названо Національне болгарське радіо.

Астрономи на честь Ботева назвали астероїд 225238.

Поет і революціонер зображений на банкноті 1924 номіналом у 5 000 левів, а також на поштових марках.

Його ім’ям названо бульвари, вулиці, школи та училища, футбольні клуби, стадіони.

І. Вазов присвятив Ботеву вірш «Тихий білий Дунай» («Тих бял Дунав»).

Ботев та Україна

Ботев тривалий час навчався, жив і працював на території сучасної України, що справило значний вплив на його творчість та громадянську позицію.

Його твори перекладали українською мовою відомі письменники і літератори.

В Україні поету відкрито п’ять пам’ятників: у м. Ізмаїлі (1978), с. Задунаївці (Одеської області, 1990), м. Одесі (2009), м. Арцизі (Одеської області), смт Вільшанці (Кіровоградської області; обидва — 2010). У м. Ізмаїлі також встановлено пам’ятну дошку поету (2020).

На честь поета названо села Ботієве Мелітопольського району Запорізької області та Христо-Ботеве Одеського району Одеської області.

Вулиці Христо Ботева є у містах Львові, Миколаєві, Ізмаїлі, селах Задунаївці та Каракурті Болградського району Одеської області.

У с. Задунаївці 2008 відкрито Меморіальний музей Христо Ботева як філію Одеського державного літературного музею.

Додатково

За офіційною версією, помер від кулі османського снайпера у груди. Після цього вороги відрізали йому голову й виставили її на центральній площі м. Враци. За версією деяких істориків, його могли застрелити свої, що були розлючені провалом повстання.

Твори

Събрани съчинения : у 2 т. София : Български писател, 1971. 1546 с.
Избрани творби. София : Български писател, 1978. 320 с.
Из поезията, публицистиката и писмата му. София : Труд, 2018. 320 с.
Избрана публицистика. София : Българска история, 2021. 248 с.
Укр. перекл. — Поезії / Пер. з болг. Київ : [б. в.], 1949. 144 с.
Вибране / Пер. з болг. Київ : Держлітвидав України, 1954. 196 с.
Поезії / Пер. з болг. Київ : Дніпро, 1977. 132 с.

Література

Поглубко К. Христо Ботев в Измаил // Септември. 1972. № 10. С. 240–242.
Унджиев И., Унджиева Цв. Христо Ботев — живот и дело. София : Наука и изкуство, 1975. 824 с.
Червенков Н. Христо Ботев в Одеса и Бесарабия в трудовете на българиста Константин Поглубко // Дриновський збірник. 2024. Т. 16. С. 309–316.

Сайти

Христо Ботев // Одеський літературний музей. 2026. URL : https://museum-literature.odessa.ua/ru/museum/hristo-boteva/
Национален музей «Христо Ботев» гр. Калофер. 2026. URL : https://muzeibotev.com/bg/nachalo

Автор ВУЕ

К. В. Ферцович

Покликання на цю статтю: Ферцович К. В. Ботев, Христо // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ботев, Христо (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 09.09.2026