Боровик, Дмитро Миронович
Борови́к, Дмитро́ Миро́нович (26.10.1876, хутір, тепер у складі с. Новогеоргіївка Баштанського району Миколаївської обл., Україна — 04.11.1920, м. Владивосток, тепер РФ) — громадський і політичний діяч, публіцист, видавець, метеоролог, один із фундаторів українського національного відродження на Далекому Сході (див. Зелений Клин).
|
Боровик, Дмитро Миронович | |
|---|---|
| Народження | 26.10.1876 |
| Місце народження | Новогеоргіївка |
| Смерть | 04.11.1920 |
| Місце смерті | Владивосток |
| Місце поховання | Владивосток |
| Alma mater | Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, Ризький технічний університет |
| Місце діяльності | Далекий Схід, Зелений Клин |
| Напрями діяльності | історичні науки, політичні науки, метеорологія |
Життєпис
Початкову освіту здобув в Одеському реальному училищі Святого Павла (тепер не існує). Згодом навчався на агрономічному відділенні Ризького політехнічного інституту (тепер Ризький технічний університет). 1906 закінчив фізико-математичний факультет Новоросійського університету (тепер Одеський національний університет імені І. І. Мечникова). Під час навчання в м. Одесі долучився до українського національного руху, став членом Революційної української партії (РУП). За активну організацію партійних гуртків у рік випуску з університету (1906) був заарештований. Після року ув’язнення в одиночній камері одеської в’язниці, восени 1907 Боровика засудили до п’яти років заслання в Туруханський край (на північному заході Красноярського краю, РФ). У засланні обіймав посаду завідувача місцевої метеорологічної обсерваторії, одночасно працював учителем. Також проживав у м. Іркутську.
Після звільнення (вересень, 1912) мешкав у містах Ризі, Одесі, Санкт-Петербурзі (працював у департаменті землеробства) і Миколаєві (працював керівником фізичної лабораторії).
У вересні 1916 Боровик отримав призначення на посаду фізика і помічника завідувача Владивостоцької метеорологічної станції, де працював до кінця життя. 1920 був обраний від Українського Блоку радним до Владивостоцької міської думи.
Помер від сухот горла. Похований у Владивостоці.
Громадсько-політична діяльність
У період 1917–1920 став одним із найактивніших лідерів української діаспори на Далекому Сході. Відіграв ключову роль в організації української громади м. Владивостока, а також створенні товариства «Просвіта» і клубу «Владивостоцька Українська Хата». Був членом комісії з вироблення статуту Владивостоцької Української Окружної Ради, делегатом і секретарем (писарем) Українських Далекосхідніх з’їздів у 1917–1918.
Увійшов в історію журналістики як редактор і видавець першої в регіоні україномовної газети «Українець на Зеленому Клині» (перше число вийшло 30.04.1917). На сторінках газети публікував поезію, а також гострі аналітичні статті, у яких послідовно відстоював ідею національно-культурної автономії українців Примор’я та порушував питання використання української мови. Гостро критикував політику більшовиків за спроби перешкоджати українству як в Україні, так і на Далекому Сході.
Література
- Попок А. А. Українські поселення на Далекому Сході : історико-соціологічний нарис. Київ : Інститут історії України НАН України, 2001. 304 с.
- Чорномаз В. Основоположник українського руху на Зеленому Клині (До 130-ї річниці з дня народження Дмитра Боровика) // Кобза : Українці Росії. 18.07.2007. URL: http://kobza.com.ua/gorlycja-vladyvostok/1400-osnovopolozhnyk-ukrajinskogo-ruhu-na-zelenomu-klyni.html
- Українська преса в Україні та світі ХІХ–ХХ ст. : іст.-бібліогр. дослідж. Т. 5 : 1917 р. / Уклад. : М. М. Романюк, Л. В. Сніцарчук, М. М. Комариця та ін. Львів : НАН України, ЛННБУ ім. В. Стефаника, 2019. С. 300–302.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Боровик, Дмитро Миронович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Боровик, Дмитро Миронович (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 01.09.2026
