Боровий, Саул Якович

Боровий, Саул Якович
Народження	12.11.1903
Місце народження	Одеса
Смерть	30.08.1989
Місце смерті	Москва
Місце поховання	Одеса
Alma mater	Одеський національний економічний університет
Напрями діяльності	історичні науки, економічні науки, книгознавство

Борови́й, Сау́л Я́кович (12.11.1903, м. Одеса, тепер Україна — 30.08.1989, там само) — історик, економіст, книгознавець, доктор наук (з 1940), професор.

Життєпис

Народився в сім’ї комерсанта. Початкову освіту здобув удома. Неповну середню — в Одеському комерційному училищі Г. Гохмана (перервав навчання через початок революційних подій). 1918–1920 займався самоосвітою. Записався студентом (на час вступу атестат про середню освіту не вимагали) до Одеського археологічного інституту (розформовано 1924) і Одеського інституту народного господарства (тепер у складі Одеського національного економічного університету, ОНЕУ), який закінчив 1924; здобув фах юриста.

1922–1926 працював у Єврейській академічній бібліотеці імені Менделе Мойхер-Сфорима (див. М. Мойхер-Сфорим), де обіймав посади старшого бібліотекаря (1922–1923), завідувача наукового відділу (1924–1926), а також виконував обовʼязки завідувача бібліотеки. Від 1926 працював асистентом в Одеській центральній науковій бібліотеці (тепер Одеська національна наукова бібліотека) та навчався в аспірантурі (1927–1930). У 1921–1934 також працював у Комісії з концентрації й вивчення історикореволюційних матеріалів при Одеському історичному архіві (тепер Державний архів Одеської області).

Упродовж 1934–1977 (з перервами у 1941–1944 і 1952–1954) викладав курс «Історії народного господарства» в Одеському кредитно-економічному інституті (тепер у складі ОНЕУ).

Кандидат історичних наук (1938, без захисту за сукупністю попередніх праць). Доктор історичних наук (1940).

1941–1944 перебував в евакуації у м. Самарканді, викладав курси з історії економіки у Самаркандському інституті народного господарства (тепер Самаркандський інститут економіки і сервісу), а також (за сумісництвом) в евакуйованих до Самарканда закладах вищої освіти міст Москви й Ленінграда (тепер Санкт-Петербург).

Під час однієї з хвиль кампанії боротьби з «космополітизмом» (див. Антисемітизм) 1952 звільнений з роботи. Поновлений на роботі 1954.

Після виходу на пенсію продовжив працювати над темами з історії книги й історії м. Одеси, публікував праці у профільних виданнях і одеській пресі

Похований в м. Одесі.

Діяльність

Наукові інтереси Борового охоплювали історію українсько-єврейських взаємин доби Козаччини 16–17 ст., соціально-економічну історію України 16–19 ст. (зокрема створення єврейських землеробських колоній на півдні України у першій пол. 19 ст. і кредитно-банківська система півдня України), історію Одеси, історію книговидання й бібліотек.

На початку 1930-х виявив в «Архіві Коша Нової Запорозької Січі» документи про присутність євреїв на Січі та торговельні відносини між єврейськими купцями й запорозьким козацтвом. У 1930-х переклав з івриту на російську мову і спорядив науковим апаратом тексти єврейських хронік про події доби Хмельниччини, зокрема хроніку Н. Ганновера. Підготовлений до друку макет книги було розсипано 1937 (опубліковано 1997 за збереженим коректурним примірником). Опрацьовані матеріали стали основою докторської дисертації Борового «Нариси з історії євреїв на Україні 16–19 ст.» (захистив в Інституті історії АН СРСР у м. Москві).

Після завершення Другої світової війни взяв участь у збиранні свідчень і документів про знищення євреїв м. Одеси в роки румунської окупації. Надіслані І. Еренбургу матеріали Борового не увійшли до підсумкового варіанту «Чорної книги» (знято з друку 1947, опубліковано 1981 у м. Єрусалимі за надісланими туди 1946 підготовчими матеріалами). Зібрані Боровим свідчення опубліковано 1990 в журналі «Советіш геймланд».

Основною післявоєнною працею дослідника є монографія «Кредит і банки Росії» (1958), де вперше досліджено еволюцію ринкових інститутів та формування кредитно-грошової системи Російської імперії.

Зібрані Боровим бібліотека й архів є цінним джерелом для сучасних дослідників юдаїки та україністики. Вчений став одним із піонерів вивчення взаємозв’язків між єврейським населенням і запорозьким козацтвом. Особовий фонд Борового зберігається в Державному архіві Одеської області.

Праці

Нариси з історії єврейської книги на Україні // Бібліологічні вісті. 1925. № 1–2. С. 47–58.
Нариси з історії єврейської книги на Україні // Бібліологічні вісті. 1926. № 1. С. 36–48.
Еврейская земледельческая колонизация в старой России. Политика, идеология, хозяйство, быт. По архивным материалам. Москва, 1928. 200 с
Нездійснені проекти утворити в Києві єврейську друкарню (1836–1846 рр.) // Бібліологічні вісті. 1929. № 4. С. 30–32.
Евреи в Запорожской сечи : по материалам сечевого архива // Исторический сборник. Ленинград, 1934. Т. 1. С. 141–190.
Кредит и банки России : середина XVII в. — 1861 г. Москва : Госфиниздат, 1958. 288 с.
Книга в Одессе в первой половине ХІХ в. // Книга : Исследования и материалы. Москва, 1967. Сб. 14. С. 145–159.
Воспоминания Москва ; Иерусалим : Евр. ун-т в Москве ; Гешарим, 1993. 383 с.
Еврейские хроники XVII столетия (Эпохи «хмельниччины») / Исслед., пер. и коммент. С. Я. Борового. Москва ; Иерусалим : Ассоциация «Гишрей Тарбут», 1997. 290 с.

Бібліографія

Саул Яковлевич Боровой : Материалы к библиографии / Сост. В. С. Фельдман, Е. А. Губанова, Л. М. Смычок; Секция книги, Пушкин. науч. комиссии Одес. Дома ученых. Одесса, 1988. 6 с.

Література

К столетию со дня рождения историка Саула Борового. Размена чувств и мыслей: из переписки С. Я. Борового с Ю. Г. Оксманом // Єгупець. 2003. Т 11. С. 335–381.
Коренева Е. 100 лет Саулу Боровому // Мория. 2004. Т 1. С. 124–131.
Андрєєв В. М., Чермошенцева Н. М. Саул Боровий : єврейський вектор історії України. Херсон ; Нікополь, 2010. 191 с.
Ясь О. Участь історика Саула Борового в обговоренні проспекту «Короткого курсу історії України» // Scriptorium nostrum. 2017. № 2 (8). С. 118–129.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Боровий, Саул Якович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Боровий, Саул Якович (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 31.08.2026