Боргнайн, Ернест

Боргна́йн, Е́рнест [ англ. Borgnine, Ernest; справжні прізвище та ім’я — Борньїно, Ермес Еффрон (італ. Borgnino, Ermes Effron); 24.01.1917, м. Гамден, штат Коннектикут, США — 08.07.2012, м. Лос-Анджелес, штат Каліфорнія, США] — актор, лауреат премії «Оскар».

Боргнайн, Ернест (Borgnine, Ernest)
Справжнє ім’я	Borgnino, Ermes Effron
Народження	24.01.1917
Місце народження	Гамден
Смерть	08.07.2012
Місце смерті	Лос-Анджелес
Напрями діяльності	Кіномистецтво

Життєпис

Народився в сімʼї італійських емігрантів. У дитинстві кілька років жив у Італії, згодом у м. Нью-Гейвені (штат Коннектикут, США), де закінчив середню школу Джеймса Гіллгауса. В юності не цікавився акторським мистецтвом, займався спортом.

Після закінчення школи протягом 10 років служив у Військово-морських силах США, мав військові нагороди. 1941 пішов у відставку. Через початок Другої світової війни повернувся на службу. Після демобілізації 1945 змінив кілька професій, згодом вступив до школи драматичного мистецтва Рендалла у м. Гартфорді (штат Коннектикут).

1947 став членом трупи театру «Бартер» в м. Абінгдоні (штат Вірджинія), грав ролі другого плану.

Від 1949 жив у м. Нью-Йорку, дебютував на Бродвеї у Театрі 48-ї вулиці у ролі медсестри в п’єсі «Гарві» (англ. «Harvey», 1944) М. Чейз (1906–1981; США).

Був затребуваним актором завдяки своїй різноплановості, фактурності, харизматичності. До кінця життя знімався в кіно, зіграв у близько 150 фільмах і серіалах.

Творчість

Телебачення

Від 1951 після появи у науково-фантастичному серіалі «Капітан Відео та його відеорейнджери» (1949–1955; режисери Л. Менкін, Дж. Каддіган) брав участь у різних проєктах на телебаченні. На початку кінокар’єри був учасником численних ток-шоу, ігрових шоу. Знімався в телесеріалах, зокрема в епізодичній ролі Джонатана в історичній сімейній драмі «Будиночок у прерії» (1974, режисери В. Френч, М. Лендон, Л. Пенн), у головній ролі офіцера Джо Клівера у науково-фантастичному серіалі «Поліцейський із майбутнього» (1976–1977; режисери Е. Вільсон, А. С. Епштейн), у ролі Центуріона у мінісеріалі на біблійні теми «Ісус із Назарету» (1977, режисер Ф. Дзефіреллі), у ролі рабовласника Маркуса в мінісеріалі «Останній день Помпеї» (1983, П. Р. Гант); в епізодичних ролях: графа Джанеллі у кримінально-драматичному серіалі «Приватний детектив Магнум» (1982, режисери Р. Остін, М. Віджер, І. Діксон), Домініка Росселлі у романтичному серіалі «Човен кохання» (1982, режисер В. Бомс), Космо Понцині у кримінально-драматичному серіалі «Вона написала вбивство» (1987, режисери Е. Ебромс, К. Аллен, Дж. Остін), Е. Раяна у кримінальному телесеріалі «Вокер, Техаський рейнджер» (2000, режисери М. Пріс, Дж. Джеймсон та ін.), Макса Блендіша у драматичному фантастичному серіалі «Торкання янгола» (2002, режисер Дж. Масіус), Пола Меннінга у медичному серіалі «Швидка допомога» (2009, режисери К. Чупак, Дж. Каплан) тощо. Брав участь у комедійному вар’єте-шоу «Суботній вечір у прямому ефірі» (2010, режисер Д. Р. Кінг). Зіграв заголовну роль капітана-лейтенанта Квінтона Мак-Гейла у ситуаційній комедії «Флот Мак-Гейла» (1962–1966, режисер Дж. Монтань) та головну роль власника компанії Домініка Сантіні у пригодницькому військовому серіалі «Повітряний вовк» (1984–1986, режисер Д. Беллісаріо).

Кіно

Уперше з’явився на кіноекрані у ролі Білла Стріта у соціальній драмі «Свист на Ітонському водоспаді» (1951, режисер Р. Сіодмак). У військовій драмі «Відтепер і на віки віків» (1953, режисер Ф. Циннеманн) зіграв роль сержанта Джеймса Джадсона та був партнером Ф. Сінатри і Б. Ланкастера.

Упродовж 1950-х неодноразово виконував характерні ролі другого плану (здебільшого у пригодницьких і комедійних фільмах), зокрема роль Доннегана у вестерні «Веракрус» (1954, режисер Р. Олдріч), Барта Лонергана у вестерні «Джонні Гітара» (1954, режисер Н. Рей), Колі Трімбла у кримінальній драмі «Поганий день у Блек-Рок» (1955), злочинця Моргана у вестерні «Біг заради порятунку» (1955, режисер Н. Рей), хазяїна ранчо Шепа Горгана у вестерні «Джубал» (1956, режисер Д. Л. Дейвс), Бернарда Голдсміта у драмі «Три сміливці» (1956, режисер Ф. А. Данн), короля Радгнара Лодброка в епічному історичному фільмі «Вікінги» (1958, режисер Р. О. Флейшер), працівника будівельної фірми Едді Кольта у драматичному фільмі «Пастка для кроликів» (1959, режисер Ф. Лікок). Зіграв заголовну роль м’ясника Марті Пілетті у романтичній драмі «Марті» (1955, режисер Д. М. Манн).

Найпомітнішими є ролі у фільмах 1960–1980-х: нафтовика Траккера Кобба у драмі про виживання «Політ Фенікса» (1965, режисер Р. Олдріч), генерал-майора Сема Вордена у військовому фільмі «Брудна дюжина» (1967, режисер Р. Олдріч), агента Бориса Васлова у шпигунському трилері «Полярна станція “Зебра”» (1968, режисер Дж. Стерджес), бандита Датча Енгстрома у вестерні «Дика банда» (1969, режисер Д. С. Пекінпа), детектива-лейтенанта Майка Рого у фільмі-катастрофі «Пригоди Посейдона» (1972, режисер Р. Нім), машиніста у пригодницькому бойовику «Імператор Півночі» (1973, режисер Р. Олдріч), шерифа Лайла Воллеса у комедійному дорожньому бойовику «Конвой» (1978, режисер Д. С. Пекінпа), журналіста Гаррі Бута у науково-фантастичному фільмі «Чорна діра» (1979, режисер Г. Нельсон), сержанта Віллі Данлопа у супергеройській комедії «Суперполіцейський» (1980, режисер С. Корбуччі), водія таксі Кеббі у науково-фантастичному бойовику «Втеча з Нью-Йорка» (1981, режисер Дж. Карпентер) тощо.

Озвучував роль Морського супермена в анімаційному ситкомі «Губка Боб Квадратні Штани» (1999–2012, режисер С. Гілленбург) та відеоіграх цієї франшизи.

Нагороди та визнання

Лауреат премій «Оскар», «Золотий глобус», премії Британської академії кіно та телевізійних мистецтв (усі — 1956; за заголовну роль у фільмі «Марті»), премії Гільдії кіноакторів США за внесок у кінематограф (2010).

Лауреат Міжнародного кінофестивалю у м. Локарно (1959) у номінації «найкращий актор» за роль у фільмі «Пастка для кроликів» та премії Міжнародного кінофестивалю в м. Род-Айленді за життєві досягнення (2009).

Додатково

Тривалий час був членом масонської ложі № 48 в м. Абінгдоні (штат Вірджинія, США) та парамасонської благодійної організації «Шрайнери» (англ. «Shriners»).

Твори

Ernie: The Autobiography. New York : Citadel Press, 2008. 256 р.

Література

Schultz Fr. An interview with Ernest Borgnine: «It made a man out of me» // Naval History. 1998. Vol. 12. Is. 1. P. 18.
501 Movie Stars / Ed. by St. J. Schneider. London : New Burlington Books, 2007. 640 p.
Gates A. Ernest Borgnine, Oscar-Winning Actor, Dies at 95 // The New York Times. 2012. URL: https://www.nytimes.com/2012/07/09/movies/ernest-borgnine-tough-but-tender-actor-is-dead-at-95.html
Miller J. Remembering Ernest Borgnine with His 1955 Oscar-Winning Performance (and His Best Trivia) // Vanity Fair. 2012. URL: https://www.vanityfair.com/hollywood/2012/07/ernest-borgnine-dies-oscar-winner-trivia

Автор ВУЕ

А. О. Ангелова

Покликання на цю статтю: Ангелова А. О. Боргнайн, Ернест // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Боргнайн, Ернест (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 23.09.2024