Боно, Едвард де

Бо́но, Е́двард де [ англ. Bono, Edward de; повне ім’я — Едвард, Чарльз, Френсіс Публій (англ. Edward Charles Francis Publius); 19.05.1933, м. Сент-Джуліан, за ін. відомостями — м. Валлетта, тепер Мальта — 09.06.2021, Мальта] — психолог, письменник, лікар, автор концепції латерального мислення. Писав англійською мовою.

Боно, Едвард де (Bono, Edward de)
Справжнє ім’я	Едвард, Чарльз, Френсіс Публій
Народження	19.05.1933
Місце народження	Мальта
Смерть	09.06.2021
Місце смерті	Мальта
Alma mater	Університет Мальти
Місце діяльності	Мальта, Велика Британія, США
Напрями діяльності	медицина, психологія, література, освітні технології, менеджмент

Життєпис

Народився у багатодітній сім’ї лікаря (2-й із чотирьох братів), професора медицини в Королівському університеті Мальти (тепер Університет Мальти) та журналістки, яка зіграла важливу роль у русі за виборче право жінок на Мальті. З дитинства демонстрував високі когнітивні здібності вундеркінда.

Здобув початкову освіту в коледжі Святого Едварда на Мальті. Вступив 1948 (у віці 15 років) на медичний факультет Мальтійського університету та став одним із наймолодших його випускників. Мусив чекати повноліття (21 р.), щоби отримати ступінь з медицини.

Дістав 1953 стипендію Родса та продовжив навчання у Великій Британії, в Оксфордському університеті, де здобув ступінь магістра з психології та фізіології (1957). Після закінчення навчання працював науковим асистентом, а потім викладачем в Оксфорді. Відтоді упродовж життя викладав в університетах Лондона, Кембриджа (бл. 1967 — 1982 або 1983), Гарварда, Мальти, Преторії (ПАР), Бірмінгема, Дубліна, Університеті передових технологій (м. Темпе, шт. Арізона, США, з 2005). Здобув кілька докторських ступенів — з медицини (1961), філософії, права.

Заснував 1969 Фонд когнітивних досліджень (англ. Cognitive Research Trust, CoRT) — освітнє підприємство, що пропонувало практичне навчання навичкам креативного мислення. Вже до 1981 «Курс мислення де Боно» застосовували понад 5 тис. шкіл Великої Британії, Ірландії, Австралії, Нової Зеландії, Канади, Іспанії, Мальти та Нігерії. У 1980-х ця практика поширилася в США, окремих країнах Латинської Америки та Близького Сходу, в Малайзії, Сінгапурі, Гонконгу, Індонезії тощо.

Започаткував (1982) Міжнародну конференцію з мислення (англ. International Conference on Thinking, ICT; 10-та конференція відбулася 2024 в м. Мілані, ІСТ-2024).

Заснував 1991 програму «Передові навчання практичному мисленню» (англ. «Advanced Practical Thinking Training», тепер «Система мислення Боно», «Bono Thinking Systems»), щоб навчати бізнес-корпорації застосовувати його ідеї.

Читав на запрошення лекції у 58 країнах світу; був радником різних виконавчих органів міст, регіонів, урядів, міжнародних організацій. 2009 призначений послом Європейського року креативності та інновацій (оголошено Радою ЄС та Європарламентом).

Діяльність. Науковий доробок

Винахідник концепції латерального мислення — використання нетрадиційних засобів, альтернативних підходів, виходу поза межі стандартного для розв’язання проблеми. Термін «латеральне мислення» (у значенні нестандартного, нелінійного, «обхідного», від лат. lateralis — бічний) уперше згаданий у назві праці «Використання латерального мислення» (англ. «The Use of Lateral Thinking»; 1967).

Ще під час навчання у коледжі Крайст-Черч Оксфордського університету досліджував мозок як самоорганізовану систему інформаційних шаблонів. Результати дослідження висвітлив у публікації «Механізм розуму» (1969), де описав із використанням метафор, у який спосіб людський мозок функціонує та обробляє інформацію.

Ввів у широкий вжиток термін «паралельне мислення». Вважав аргументацію марною, як і конфлікт «я правий, а ти ні». Розпрацьована Боно система, викладена в книзі «Шість капелюхів мислення» (1991), була спеціально створена для протидії негативним тенденціям аргументації та конфлікту, сприйнятливості команд до нових ідей. Призначена як для групового коучингу, так і саморозвитку. В її основі — аналіз ситуації з шести різних аспектів із використанням рольової гри для активації креативного потенціалу учасників.

Є автором понад 80 книг. Назагал публікації Боно умовно поділяють на три групи: провокаційні, навчальні, з менеджменту.

До провокаційних належать «Чому я хочу бути королем Австралії» (1999), в якій автор намагався мотивувати австралійців замислитися про майбутнє, та «Книга кодів де Боно» (2000), де порушував питання необхідності єдиної міжнародної мови. Крім того, сюди відносять праці «H+ (плюс): Нова релігія?» (2010), «Бонтінг: мислення для створення цінності» (2015) та ін.

Навчальні: «Практичне мислення» (1971), «Програма Фонду когнітивних досліджень» [англ. The CoRT (Cognitive Research Trust) Program; 1976], «Навчіть свою дитину думати» (1992), «Навчіть себе думати» (1995), «Як мати прекрасний розум» (2004) тощо.

Публікації з менеджменту: «Надконкуренція: вихід за рамки конкуренції» (англ. «Sur/Petition: Going beyond competition»; 1992), «Простота» (1998)» та ін.

Програма з передових навчань практичному мисленню зажила надзвичайного успіху: Боно координував мережу з-понад 400 інструкторів у 27 країнах світу, які співпрацювали з великими корпораціями, зокрема «Боїнг Компані» («The Boeing Company»), «Сіменс» («Siemens»), «Нестле» («Nestlé»), «Британські авіалінії» («British Airways») та ін. Успішна комерційна діяльність принесла діячу значні доходи і статки.

Чільним пріоритетом упродовж професійної діяльності було навчання мисленню дітей і молоді. Заснував в Університеті Мальти Інститут Едварда де Боно з креативного мислення та інновацій (1992, початкова назва — Інститут Едварда де Боно з дизайну та розвитку мислення). Інститут спочатку сприяв розвитку різних факультетів університету, згодом запропонував широкий спектр різних освітніх програм для вступу в аспірантуру, магістратуру. У 1994–2003 на базі Інституту проводили літні школи для дітей віком 5–12 років (за методикою мислення де Боно та навчання через гру).

Фундатор Всесвітньої академії нового мислення (англ. The World Academy of New Thinking, WANT).

Визнання

Понад 85 книг Е. де Боно перекладено 46 мовами. Метод «шести капелюхів» набув світової відомості й популярності в різних освітніх і менеджерських практиках.

Нагороджений премією «Піонер» (1994, від Массачусетського технологічного інституту, США).

Кавалер «Національного ордена Заслуг» (Мальта, 1995).

Номінований на Нобелівську премію з економіки (2005).

Мав почесні ступені від Королівського технологічного інституту Мельбурна, Університету Данді.

На його честь названо астероїд 2541 Edebono (вікрито 1973).

За Боно закріпилися прізвиська «гуру латерального мислення», «батько латерального мислення». 2002 Інститут стратегічних змін назвав його одним із 50 найкращих сучасних бізнес-гуру. 2003 журнал «Ділові люди» (англ. «Business People») відніс Боно до Топ-20 діячів, які мають найсильніший вплив на мислення менеджерів.

Зажив широкої популярності на батьківщині, його ім’я згадують серед видатних діячів Мальти.

Афоризми

Можна аналізувати минуле, але потрібно проєктувати майбутнє
Ідея, яку розвивають і втілюють, важливіша за ту, що існує лише як ідея
Якість нашого мислення визначатиме якість нашого майбутнього
Креативність — це чудовий мотиватор, бо вона зацікавлює людей у тому, що вони роблять

Додатково

У шкільні роки брав активну участь у спортивних заходах, зокрема змагань з крикету, тенісу, веслування та поло. Під час навчання у коледжі Крайст-Черч в Оксфорді виступав за спортивні команди закладу з веслування. Встановив два рекорди з каное, зокрема за безперервне веслування на 112 миль від Оксфорда до Лондона.
Боно згадував «У медицині я працював із самоорганізованими системами, як-от залози, нирки, дихання та кровообіг, і почав замислюватися, що сталося б, якби ті самі принципи застосували до мозку. З психології виник інтерес до мислення, а з комп'ютерів — інтерес до типів перцептивного та творчого мислення, які комп'ютери не могли здійснити».
За життя зазнав критики з боку науковців. Тривалий час у наукових колах прізвище діяча асоціювалося із легковажністю, ненауковістю, комерціалізацією.

Праці

The CoRT thinking program // Thinking and Learning Skills / Ed. by J. W. Segal, S. F. Chipman, R. Glaser. New York : Routledge, 1985. P. 363–388.
Serious creativity // The Journal for Quality and Participation. 1995. Vol. 18. Is. 5. P. 12–18.
Lateral Thinking: A textbook of creativity. London : Penguin, 2016. 272 р.
Six Thinking Hats. London : Penguin, 2016.192 р.
Practical Thinking : Four Ways to be Right, Five Ways to be Wrong. London : Ebury Publishing, 2018. 208 р.

Література

Dudgeon P. Breaking Out of the Box: The Biography of Edward de Bono. London : Headline, 2001. 312 p.
Штефан Л. Концепція латерального мислення Е. Боно як основа активізації творчої діяльності майбутніх інженерів-педагогів // Теорія і практика управління соціальними системами. 2014. № 2. С. 27–33.
Dingli S. M. Edward De Bono : A tribute // Malta Review of Educational Research. 2021. Vol. 15. Is. 2. P. 321–332. URL: https://www.um.edu.mt/library/oar/handle/123456789/84417
Dudgeon P., Tucker S. Summary Biographies of Edward de Bono. URL: https://www.debono.com/biographies

Автор ВУЕ

К. В. Діордій

Покликання на цю статтю: Діордій К. В. Боно, Едвард де // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Боно, Едвард де (дата звернення: 11.10.2026).