Бондопаддхай, Тарашонкор
Бондопаддха́й, Та́рашонко́р (Тарашанкар; бенг. তারাশঙ্কর বন্দ্যোপাধ্যায়; 23.07.1898, с. Лабпур, тепер місто округу Бірбгум, штат Західна Бенгалія, Індія — 14.09.1971, м. Калькутта, тепер Колката, Індія) — письменник, громадський і політичний діяч. Писав бенгальською мовою.
|
Бондопаддхай, Тарашонкор (তারাশঙ্কর বন্দ্যোপাধ্যায়) | |
|---|---|
| Народження | 23.07.1898 |
| Місце народження | Лабпур |
| Смерть | 14.09.1971 |
| Місце смерті | Колката |
| Alma mater | Університет Колкати |
| Місце діяльності | Індія |
| Напрями діяльності | література, політика, громадська діяльність |
Життєпис
Походив з аристократичної родини землевласника. Мав молодшу сестру і двох братів. У віці 8 років втратив батька. Мати була добре освіченою, знала мови, належала до Католицької церкви. Біографи відзначають її вплив на любов сина до читання і літератури.
Склав іспити до вищої школи в Лабпурі (1916), переведений до єзуїтського Коледжу св. Хав’єра в Калькутті, а згодом до державного коледжу Південного передмістя (тепер коледж Асутош) у складі Університету Калькутти (тепер Університет Колкати). Під час навчання приєднався до руху неспівпраці М. К. Ганді, брав участь у масових акціях громадянської непокори, мітингах у боротьбі Індії за незалежність. Через громадянську і політичну активність не зміг завершити навчання. За участь у радикальній молодіжній групі був заарештований 1930 та інтернований у рідне село (звільнений того самого року).
Перше оповідання опублікував 1928, перший роман — 1932. Знову повернувся до філософії ненасильства Ганді.
1932 зустрівся з філософом і письменником Р. Тагором, з яким зберігав зв’язки у подальші роки, вів листування (особливо активне 1937–1939).
1941 переїхав до м. Баранагара (поблизу м. Калькутти), 1948 — до м. Калькутти. Не припиняв громадську і політичну активність. Обраний президентом Асоціації антифашистських письменників і художників у Бенгалії (1942). Був членом Законодавчої асамблеї Західної Бенгалії (1952–1960). Призначений президентом Індії до верхньої палати (Радж’я Сабха) національного парламенту (1960–1966). Віцепрезидент (1956) і президент (1970) Бенгальської академії літератури.
Відвідав СРСР, брав участь у Ташкентській конференції письменників країн Азії й Африки (1958, м. Ташкент, тепер Узбекистан) як очільник індійської делегації (1957 — у засіданні підготовчого комітету конференції у м. Москві, тепер РФ). 1959 головував на Всеіндійській конференції письменників у м. Мадрасі (тепер м. Ченнай, штат Тамілнад, Індія). Очолив із 1966 Конференцію бенгальської літератури в Нагпурі.
Виступав із меморіальними лекціями в університетах Калькутти і Шанті-Нікетана (1971, штат Західна Бенгалія).
Творчість
На творчість письменника помітно вплинули ідеї ненасильницького спротиву Ганді. Писав у різних жанрах, але переважно романи та оповідання. Його твори помітно різняться за стилем і тематикою, водночас їм притаманний глибокий психологізм, виразність персонажів, знання способу життя простого люду, нижчих каст Бенгалії, лаконічність мови. На відміну від багатьох сучасників, захоплених західними ідеями марксизму та фрейдизму, лишався у річищі впливу національних культурних традицій.
Перший успішний роман «Райкамал» («রাইকমল»; 1934–1935) — гірко-солодка історія кохання трьох мандрівних жебраків-вайшнавів. Схвальні відгуки критиків отримав роман «Каві» («কবি» — «Поет»; 1944–1945), де описано мандрівки поета з кочовою групою танцівниць і повій. Роман «Бічарок» («বিপাশা» — «Суддя»; 1957) зображує моральну дилему судді, який мусить винести вирок у справі про вбивство, що нагадує трагічний інцидент у його власному житті.
Найбільшої відомості зажили його романи про сільське життя, які майстерно, з глибоким співчуттям зображували бідність, злидні, невігластво, родинне життя і багатовікові традиції бенгальських селян: «Дхатрідевата» («ধাত্রীদেবতা» — «Земля як бог»; 1939), «Річка Калінді» («কালিন্দী»; 1940), «Ґанадевата» («গণদেবতা» — «Народ як бог»; 1942), «Панчаграм» («পঞ্চগ্রাম» — «П’ять сіл»; 1944). Уміло використовував народні діалекти, в образи героїв вкладав багатий власний досвід спілкування з сільськими мешканцями. Роман «Панчаграм» (розглядають як другу частину «Ґанадевати») віддзеркалює соціальні трансформації індійського суспільства на тлі руху за незалежність, індустріалізації, кризи традиційних феодальних відносин; розгортає панораму норм, звичаїв, культур і соціальних інститутів сільської Бенгалії.
Роман «Арог’я Нікетан» («আরোগ্য নিকেতন» — «Будинок лікування»; 1953) передає конфлікт між традиціоналізмом і модернізмом через філософські рефлексії та психологічні переживання героїв із різних поколінь: старого аюрведичного цілителя та молодого лікаря.
1954 написав сценарій і зрежисував фільм «Наа» («না»), заснований на власній історії.
Письменник створив 65 романів, 53 збірки оповідань, 12 п’єс, 4 збірки есе, 4 автобіографії, 2 подорожні історії. Є автором кількох пісень. Був одним із найвпливовіших письменників післятагорської бенгальської та індійської літератури. Оповідання Бондопаддхая високо оцінював Р. Тагор. Твори перекладено багатьма індійськими мовами, окремі — англійською мовою. Понад 45 творів письменника екранізовано як кіно- і телефільми. Повне зібрання надруковано у 25 томах (1972–2025).
Визнання
- Премії Р. Тагора (1955, найвища літературна нагорода штату Західна Бенгалія) та Академії літератури (1956; обидві — за роман «Арог’я Нікетан»).
- Премія «Г’янпітх» (1966, найдавніша і найвища літературна нагорода Індії) за роман «Ґанадевата».
- Національнихі нагороди Республіки Індія: відзнака Падма Шрі (1962) та Падма Бхушан (1969) за видатний внесок у літературу та освіту.
- Двічі номінований на Нобелівську премію з літератури: 1971 (від Нобелівського комітету) та 1972 (посмертно).
- Золота медаль (1959) і ступінь почесного доктора літератури (1968) від Університету Калькутти.
- Почесний доктор літератури Університету Джадавпура (м. Калькутта, 1969).
- Будинок письменника в Лабпурі за сприяння уряду Західної Бенгалії перетворено на музей (2021).
Джерела
- The List of Jnanpith Awards (1965 to 2023) : History & Facts // Khan Global Studies. URL : https://www.khanglobalstudies.com/blog/jnanpith-award/?srsltid=AfmBOopnH6ZuRhhcXEl9nEs7StvpH1eWDppLSJjthBAWx8VIZ9aZ2sG0
Твори
- তারাশঙ্কর রচনাবলী২৫ খণ্ডে সম্পূর্ণ রচনা।. কলকাতা : মিত্র ও ঘোষ পাবলিশার্স প্রাইভেট লিমিটেড, 1972–2025. 17000 পৃ.
Література
- Debī М. Tarasankar Bandyopadhyay. Makers of Indian Literature / Ed. by S. Gupta. New Delhi : Sahitya Akademi, 1975. 68 р.
- Chakrabarti K., Chakrabarti Sh. Historical Dictionary of the Bengalis. Lanham : Scarecrow Press, 2013. 604 р. Р. 69.
- Bhattacharjee R. Tarasankar Bandyopadhyay : The Immortal Chronicler of Village Life // The Sentinel. 2023. URL : https://www.sentinelassam.com/more-news/life/tarasankar-bandyopadhyay-the-immortal-chronicler-of-village-life-dr-ratan-bhattacharjee-642416
- Debī М. Literary Criticism : Tarasankar Bandyopadhyay // Writer, Activist, Visionary / Ed. by J. Jenkins, S. Mandal. Abingdon ; New York : Routledge, 2023. Р. 47–54.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Бондопаддхай, Тарашонкор // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бондопаддхай, Тарашонкор (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 27.01.2026
.jpg){kind=link}