Бонго

Ударний музичний інструмент Бонго

Бо́нго (ісп. bongó, від мови банту mgombo або ngoma — барабан) — ударний музичний інструмент, пара афро-кубинських барабанів, з’єднаних разом.

Зміст

1 Історична довідка
2 Характеристика
3 Література
4 Автор ВУЕ

Історична довідка

Бонго були створені нащадками африканських рабів, яких іспанці завозили з другої половини 16 століття на острови Карибського моря. Використання вперше задокументовано наприкінці 19 століття на сході Куби (провінція Ор’єнте). На початку 20 ст. поширилися в інших регіонах Куби і в м. Гавані під час виконання танцювальної музики у стилі сон.

Пік світової популярності припав на 1940–1950-і завдяки танцю мамбо, а також народженню стилів кубоп (кубинський бібоп) та ча-ча-ча. Музиканти Х. Д. Перес Прадо (1916; Куба — 1982; Мексика), Тіто Пуенте (1923–2000; США) та Тіто Родрігес (1923; Пуерто-Рико — 1973; США) вивели латиноамериканську музику на світову сцену (бонго стало обов’язковим елементом модних танцювальних оркестрів).

Віртуозами гри на бонго стали А. Пераcа (1924; Куба — 2014; США) та Дж. Костанцо, відомий як «Містер Бонго» (1919–2018; США), який співпрацював із Ф. Сінатрою та Е. Преслі. У 1950-х бонго став головним символом американського покоління бітників — поети та бунтарі читали вірші в кав’ярнях під спонтанний акомпанемент цих барабанів. Бонго почав масово з’являтися у кінофільмах та серіалах, уособлюючи екзотику та пристрасть.

У 1970–1980-х у Домініканській Республіці бонго витіснив традиційну мараку і став основним ритмічним інструментом у романтичному жанрі бачата.

У 1990–2000-х бонго почали активно використовувати у живих акустичних виступах. Інструмент з’явився у треках попвиконавців (від Шакіри до Ріанни), додаючи електронним бітам живого, органічного звучання.

Через свою компактність бонго є також одним із найпопулярніших інструментів серед вуличних музикантів у всьому світі.

Характеристика

Бонго складається з двох барабанів різного розміру, з’єднаних між собою. Корпус барабанів злегка звужений донизу, відкритий, заввишки 17–22 см. Верхні отвори (більшого діаметра) покриті міцною шкірою, яка затягується чорним металевим кільцем. Сучасні бонго дедалі частіше оснащують пластиковими мембранами. Вони ідеально тримають високий лад («дзвінкий» звук), не реагують на зміну температури під час концертів і повністю замінюють натуральну шкіру тварин.

Більший барабан називають ембра (ісп. hembra — самка, жінка), менший — мачо (ісп. macho — самець, чоловік). Більший барабан має нижчий, глибший і м’якший звук. Він відповідає за басові акценти, підтримку ритму та імпровізацію, що символізує тепле, жіноче начало. Менший барабан має вищий, сухий, пронизливий і «агресивний» звук. Оскільки він веде основний ритмічний малюнок, його асоціюють із чоловічою енергією.

На бонго грають руками та пальцями. Барабани з’єднуються разом, щоб допомогти музиканту виконувати жваві ритмічні діалоги. Зазвичай бонго розміщують між колінами виконавця, що сидить, під кутом приблизно 45° від нього, інструмент також часто розташовують на пюпітрі.

Використовується як у малих ансамблях, так і у великих оркестрах виконавцями багатьох музичних жанрів (джаз, рок, попмузика).

Серед найвідоміших музикантів: Чано Посо (1915; Куба — 1948; США), Р. Барретто (1929–2006; США), Р. Роена (1940–2021; Пуерто-Рико), О. Вілато (нар. 1944; Куба), Дж. Ідальго (нар. 1963; Пуерто-Рико).

Література

Evans B. Authentic Bongo Rhythms (Revised) : A Complete Study: Contains Illustrations Showing the Current Method of Playing the Bongo Drums and All the Latin Rhythms. Miami : Alfred Music, 1999. 32 p.
Continuum Encyclopedia of Popular Music of the World. Vol. II : Performance and Production / ed. by J. Shepherd, D. Horn, D. Laing [et al.]. London ; New York : Continuum, 2003. 682 p.
Salloum T. Bongo Drumming: Beyond the Basics. Pacific : Mel Bay Publications,·2016. 80 p.
Salloum T., Sanabria B. Conga and Bongo Drum in Jazz. Fenton : Mel Bay Publications, 2016. 96 p.
Lugo R. Bongo Drum For Beginners Made Easy: Step-by-Step Lessons to Master Rhythm, Hand Techniques, and Play Latin Beats Fast. [N. l.] : Independently published, 2026. 110 p.