Болонська академія красних мистецтв

Боло́нська акаде́мія кра́сних мисте́цтв (італ. Accademia di Belle Arti di Bologna) — рання італійська академія мистецтв, приватне об’єднання художників із функціями закладу освіти та творчої майстерні у м. Болоньї.

Виникла близько 1585. Заснована братами Карраччі для навчання художньо обдарованої молоді, просування мистецьких заходів; здобула право малювати оголену натуру. Першим директором став художник і графік Аннібале Карраччі (італ. Annibale Carracci; 1560–1609, тепер Італія). Академія відіграла важливу роль у вивищенні статусу художників (яких до того традиційно зараховували до стану ремісників), стала спонукою до заснування подібних осередків у інших містах. Після смерті братів занепала. Діяльність відроджено 1710 папою Климентом ХІ як Академії Клементина (італ. Accademia Clementina). На поч. 19 ст. реформовано в Національну академію красних мистецтв (1802); від 1815 перейменовано на Папську академію красних мистецтв. Реорганізовано в 20 ст. як заклад вищої освіти університетського рівня.
З-поміж відомих митців — представників Болонської школи: Донато Креті (1671–1743), Гаетано Гандольфі (1734–1802), Карло Чіньяні (1628–1719), усі — тепер Італія та ін.