Болехівський-Боян, Петро

Болехі́вський-Боя́н, Петро́ (справжнє прізвище — Болехівський; 07.12.1910, с. Біла, тепер Чортківського району Тернопільської області, Україна — 30.01.1995, м. Глендейл, штат Каліфорнія, США) — оперний і камерний співак (баритон), композитор, педагог, громадсько-політичний діяч.

Болехівський-Боян, Петро
Справжнє прізвище	Болехівський
Народження	07.12.1910
Місце народження	Біла (Чортківський район)
Смерть	30.01.1995
Місце смерті	Глендейл
Напрями діяльності	музичне мистецтво, педагогіка

Життєпис

Народився в родині дяка, керівника хору й актора аматорського театрального колективу. Навчався в гімназії в м. Чорткові (тепер Чортківська гімназія імені Маркіяна Шашкевича), 1930–1932 — у філії Вищого музичного інституту імені М. Лисенка в м. Стрию (тепер Львівська область), 1932–1938 у цьому ж інституті у Львові (тепер Львівська національна музична академія імені М. В. Лисенка) у класі Р. Савицького і М. Колесси.

1929–1930 концертував з українською наддніпрянською капелою «Дніпро» [організована 1921, під керівництвом О. Тимченка (імовірно 1892; тепер Україна — 1950-ті; США)].

1938 виїхав до Італії, де впродовж року вдосконалював вокальну майстерність у м. Мілані під наставництвом професора В. Гардіні.

1939 дебютував на сцені театру «Ла Скала» у постановці опери «Весілля Фігаро» В. А. Моцарта. Відмовився від пропозиції стати солістом театру.

На Чортківщині організовував хорові колективи, гуртки, оркестри. Активно займався підпільною діяльністю в Організації українських націоналістів (ОУН). Улітку 1941 за скеруванням проводу ОУН переведений у Кременецьку округу. У с. Вишгородок (тепер Кременецького району Тернопільської області) організував і керував чоловічим хором «Прометей» (існував до весни 1943), з яким 1941–1943 виступав у Галичині й на Волині.

1943 заарештований гестапо, перебував у німецьких тюрмах (міста Львів, Тернопіль), згодом перевезений до концентраційного табору Аушвіц, де брав участь у табірному духовому оркестрі (грав на тубі).

Від 1946 удосконалював вокальну майстерність у Мюнхенській консерваторії під керівництвом О. Руснака.

1948–1949 — соліст Мюнхенської опери (тепер Баварська державна опера).

1948 виїхав до Канади, де вів активну концертну діяльність.

1955 переїхав до США (м. Глендейл).У м. Лос-Анджелесі відкрив студію навчання співу, займався педагогічною справою.

Творчість

Голос був темброво багатий, широкого діапазону. Співак володів ідеальною дикцією.

У репертуарі — твори зарубіжної класики, які співав мовою оригіналу: пролог до опери «Паяци» Р. Леонкавалло, арія Валентина з опери «Фауст» Ш. Гуно, «Пісня» К. Едвардз (1880–1974; США).

Популяризував солоспіви українських композиторів: О. Бобикевича (1889; тепер Україна — 1970; Німеччина), В. Костенка, М. Лисенка, В. Матюка, О. Нижанківського (1863–1919; тепер Україна).

Виступав у концертах як декламатор, брав участь у громадському житті української діаспори.

Свій статок заповів Патріаршому фонду (заснований 1977 Українською греко-католицькою церквою в США).

Автор пісень «Даремно пробують Вкраїну закути», «Ми — українські революціонери», «Не час нам плакать і ридать» та інших.

Додатково

Брат Болехівського-Бояна — Іван Болехівський, богослов, громадський діяч, член ОУН (від 1931, псевдонім «Прометей»).

Твори

В оркестрі в Авшвіці // В боротьбі за Українську державу. Вінніпег : Світова ліга українських політичних в’язнів, 1990. С. 475–481.
Пісні і спомини бандерівця. Тернопіль : [б. в.], 1994. 63 с.

Література

Нижник Л. Петро Болехівський — повстанський Боян // ЛАН. Ланівеччина творча. Тернопіль : Джура, 2001. С. 46–48.
Карась Г. Розвиток українсько-німецьких музичних зв’язків у контексті мінливих тенденцій ХХ століття // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури. 2011. Вип. 27. С. 86–95.
Легкун О. Постаті музичної культури південно-західної Волині першої третини ХХ століття // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Мистецтвознавство. 2011. № 1. С. 124–129.
Ісаюк О. Організація взаємної допомоги українських політичних в’язнів у концтаборі Аушвіц як продовження протинацистського спротиву (1942–1944 рр.) // Український визвольний рух. 2016. Зб. 21. С. 117–136.

Автор ВУЕ

О. М. Німилович

Покликання на цю статтю: Німилович О. М. Болехівський-Боян, Петро // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Болехівський-Боян, Петро (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 10.02.2022