Бойля–Маріотта закон
Бо́йля — Маріо́тта зако́н — правило поведінки газу в ізотермічному процесі.
Незалежно встановлений англійським ученим Р. Бойлем (1662), дещо пізніше — французьким фізиком Е. Маріоттом (1676). У подальшому закон Бойля — Маріотта був теоретично виведений з позицій молекулярно-кінетичної теорії.
Закон стверджує, що для будь-якої маси ідеального газу при сталій температурі тиск змінюється обернено пропорційно до його об’єму:
або
де [math]P[/math] — тиск газу, [math]V[/math] — об’єм газу.
На підставі закону Бойля — Маріотта можна оцінити ізотермічний коефіцієнт стисливості ідеальних газів, який є обернено пропорційний тиску. Під стисливістю розуміють здатність газу змінювати об’єм зі зміною тиску. У випадку реальних газів, як показали досліди французького фізика Е. Амага (1878–1893), закон Бойля — Маріотта має наближений характер.
Література
- Sprackling M. Thermal Physics. London : Palgrave, 1991. 374 р.
- Якібчук П. М., Клим М. М. Молекулярна фізика. Львів : Львівський національний університет імені Івана Франка, 2013. 584 с.
- Кущевська Н., Брускова Д. М, Малишев В. Теоретичні основи термодинаміки, теплообміну та теплопередачі. Київ : Університет Україна, 2022. 424 с.
Автор
Покликання на цю статтю: Ігнатюк В. В. Бойля–Маріотта закон // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бойля–Маріотта закон (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 02.08.2023
