Бойко, Григорій Пилипович

Бо́йко, Григо́рій Пили́пович (Бойко, Грицько; 05.09.1923, с. Оленівка, тепер селище Кальміуського району, Донецької області, Україна — 25.09.1978, м. Київ, тепер Україна) — поет, перекладач. Писав українською мовою. Член Спілки письменників України (з 1951).

Бойко, Григорій Пилипович
Народження	05.09.1923
Місце народження	Оленівка
Смерть	25.09.1978
Місце смерті	Київ
Місце поховання	Берковецький цвинтар
Alma mater	Донецький національний університет імені Василя Стуса
Місце діяльності	Україна
Напрями діяльності	вірші, поеми, казки-п’єси, лічилки, скоромовки, загадки

Життєпис

Народився в сім’ї службовця. Початкову освіту здобув в семирічній Оленівській рудниковій школі (1938), середню — у школі м. Докучаєвська (тепер Кальміуського району Донецької області). У червні 1941 пішов на фронт, воював у складі Радянської армії рядовим кулеметного взводу, телефонно-телеграфним техніком розвідроти, від 1942 — офіцером-зв’язківцем. Був поранений і контужений.

1945–1949 навчався на літературному факультеті Сталінського державного педагогічного інституту (тепер Донецький національний університет імені Василя Стуса). Здобувши вищу освіту, працював в обласній газеті «Радянська Донеччина», був консультантом Донецької філії Спілки письменників України.

Від 1952 жив і працював у м. Києві.

Похований на Берковецькому цвинтарі в м. Києві.

Творчість

Перший вірш опублікував 1937 в районній газеті «Сталінський шлях». У шкільні роки друкував у цій газеті замітки, поезії, був постійним сількором видання.

У повоєнні часи публікувався в журналах «Вітчизна», «Україна», «Дніпро», газетах «Радянська Україна», «Літературна газета», «Молодь України», «Соціалістичний Донбас», «Радянська Донеччина» тощо. Його вірші увійшли до низки літературних альманахів і збірників.

1950 вийшла друком перша збірка віршів для дорослих «Моя Донеччина» у Донецькому обласному видавництві, 1951 — збірка поезій для дітей «Будем шахтарями».

Найпродуктивнішим періодом творчості були 1950–1960-ті: побачили світ майже 100 книжок для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, загальним накладом понад 20 мільйонів примірників. Крім віршів, писав поеми, казки-п’єси, лічилки, скоромовки, загадки. Популярними стали авторські «скоромовки-спотиканки» і короткі «веселинки», основними ознаками яких була простота та афористичність.

Тематика творів для дітей різноманітна: дитячі турботи і побут, життя й заняття вдома, у дитсадку та школі; рідний край, природа; наукові досягнення тощо. Серед творів для дітей і підлітків 1970-х — також окремі агітаційні поеми («Два хлопчики-Сміти», «Діти Чилі», «Синьоокий Сем» та ін.).

Серед збірок лірики для дорослих — «Про 17 літ» (1958), «Поклик» (1973).

Понад 400 поезій Бойка покладено на музику. Найвідоміші — «Ніченька-чарівниченька» (композитор І. Поклад), «Вишневий цвіт» (композитор В. Верменич), «На місточку» та «Соловейку, щебечи!» (обидві — композитор А. Філіпенко; І. Козловський записав ці пісні з дитячим хором).

Перекладав українською твори С. Маршака, К. Чуковського, А. Барто, С. Михалкова (1913–2009; тепер Росія), С. Мурадяна (1930–2020; Вірменія) та ін.

Член редакційних колегій журналів «Малятко» та «Барвінок», видавничих рад видавництв «Веселка» і «Молодь».

Нагороди і визнання

Двічі (1976 та 1978) номінований на здобуття Всеукраїнської літературної премії ім. Лесі Українки, але не здобув підтримки від влади.

У загальноосвітній школі м. Докучаєвська, де навчався поет, засновано музей.

До 80-річчя від дня народження Бойка на фасаді Оленівської ЗОШ № 1 відкрито меморіальну дошку (2003).

Центральну бібліотеку імені Зої Космодем’янської Дарницького району м. Києва 02.03.2023 перейменовано на Бібліотеку ім. Грицька Бойка.

Додатково

Батько поета П. Бойко 1925 видав у м. Москві українськомовну збірку поезій «Чайка: народні поезії», гроші на друк якої збирали всім селом. Гонорар виплатили бібліотекою книг світової та вітчизняної класики (2 тис. примірників).

Цитати

— Чому це ти подряпаний? —
Юрко Тимка пита.
Тимко йому відказує:
— Та я ж купав кота!

— А я от не подряпаний,
Хоч теж купав свого...
— Еге, ти ж не викручував
І не сушив його!
Цит. за: Бойко Грицько. Кумедні вірші. Харків : Школа, 2021. С. 13.

Твори

Моя Донеччина : поезії. Сталіно : Сталін. обл. вид-во, 1950. 83 с.
Будем шахтарями. Сталіно : Обл. вид-во, 1951. 45 с.
З Донецького краю : поезії. Київ : Радянський письменник, 1952. 106 с.
Малята-дошкільнята. Сталіно : Обл. вид-во, 1953. 31 с.
Вереда. Київ : Молодь, 1956. 32 с.
Смішинки. Київ : Молодь, 1956. 70 с.
Вибрані твори : в 2 т. Київ : Веселка, 1983. Т. 1 : Вірші. Веселинки. Скоромовки. Загадки. 243 с.; Т. 2 : Вірші, поеми, п’єси. 263 с.
Отакий у мене ніс! : веселинки, скоромовки, загадки, казки. Київ : Нац. кн. проєкт, 2010. 207 с.
Кумедні вірші. Харків : Школа, 2021. 80 с.

Література

Гурбіч Л. Продовжувач славних традицій українського гумору в дитячій літературі : 90 років від дня народження Грицька Бойка // Шкільна бібліотека. 2013. № 15–16. С. 44–45.
Романько В. І. Грицько Пилипович Бойко. Життя та творчість : навч. посіб. Слов’янськ : Вид-во Маторіна Б. І., 2014. 100 с.
Даценко Л. В., Захарова Р. І. Письменник країни дитинства Г. Бойко // Шкільний бібліотекар. 2019. № 1. С. 31–34.
Грицько Бойко (Григорій Пилипович Бойко) : біобібліогр. покаж. / Наук. ред. А. І. Гордієнко ; уклад. О. М. Тіхненко ; вступ. ст. Н. П. Марченко. Київ : НБУ для дітей, 2022. 272 с.
Грицько Бойко : з чарівної країни дитинства (до 100-річчя від дня народження) : інформ.-бібліогр. нарис / Уклад. Н. В. Корабльова. Маріуполь, 2023. 21 с.

Автор

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Бойко, Григорій Пилипович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бойко, Григорій Пилипович (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 12.01.2026