Богословський, Микита Володимирович

Богосло́вський, Мики́та Володи́мирович (рос. Богословский, Никита Владимирович; 22.05.1913, м. Санкт-Петербург, тепер РФ — 04.04.2004, м. Москва, РФ) — композитор, диригент, прозаїк, народний артист СРСР (1983).

Богословський, Микита Володимирович (Богословский, Никита Владимирович)
Народження	22.05.1913
Місце народження	Санкт-Петербург
Смерть	04.04.2004
Місце смерті	Москва
Місце поховання	Новодівичий цвинтар
Alma mater	Санкт-Петербурзька консерваторія імені М. А. Римського-Корсакова
Місце діяльності	СРСР
Напрями діяльності	музичне мистецтво, кінематограф, телебачення, література

Життєпис

Походив із дворянської родини, у 1930-х більшість родичів по матері були репресовані.

З підліткового віку брав уроки композиції в О. Глазунова (1927‒1928). Перші твори написав у шкільні роки (зокрема оперету «Ніч перед Різдвом» за творами М. Гоголя; поставлено в Ленінградському театрі музичної комедії, 1929).

Від 1929 навчався на композиторському відділенні Ленінградського центрального музичного технікуму (тепер Санкт-Петербурзький музичний коледж імені М. П. Мусоргського), закінчив екстернат по класу композиції Ленінградської консерваторії (1930‒1934, тепер Санкт-Петербурзька консерваторія імені М. А. Римського-Корсакова).

Відтоді присвятив себе композиторській діяльності. У 1940-х зазнав гострої критики: у партійних постановах його музику до фільмів засуджено як «просякнутою кабацькою меланхолією» та «чужу радянському народові» (опала завершилася за хрущовської «відлиги»). Попри те, його пісенна творчість (особливо 1939‒1946) набула виняткової популярності (тепер є частиною офіційної пропаганди в РФ: культу «Великої вітчизняної війни», ідеалізації радянської минувшини, впливу на окуповані території).

Єдиний серед радянських композиторів, хто одночасно був членом різних творчих асоціацій: Союзу композиторів СРСР (з 1938, член правління у 1976‒1980), Союзу кінематографістів СРСР (з 1957, член правління у 1981‒1985), Союзу театральних діячів РСФРР (з 1984), Союзу журналістів СРСР (з 1965, вийшов за власною ініціативою 1984). Віцепрезидент товариства «СРСР — Франція» (з 1965).

Як диригент виступав у Росії та за кордоном, побував у багатьох країнах світу з концертами і творчими вечорами. Вів розважальні та авторські передачі на телебаченні та радіо.

Підтримував багатолітні дружні стосунки з Л. Утьосовим, М. Бернесом, І. Монтаном, Ж. Маре, М. Зощенком.

Похований на Новодівичому цвинтарі.

Творчість

У доробку композитора — симфонічна (автор 8 симфоній, у період з 1940 по 1991) і камерна музика, 17 оперет і музичних комедій, 2 музичні драми, концертні п’єси та ін., балет-казка «Королівство кривих дзеркал» (1953), близько 200 пісень, музика до 52 драматичних вистав, близько 70 художніх і близько 50 анімаційних фільмів.

Серед пісень, які стали хітами у радянську добу: «Любимый город» («Улюблене місто», на слова Є. Долматовського), «Спят курганы тёмные…» («Сплять кургани темні…», на слова Б. Ласкіна; обидві — 1939, створені в м. Києві), «Темная ночь» («Темна ніч»), «Шаланды, полные кефали…» («Шаланди, повні кефалі…»; обидві — на слова В. Агатова; 1943), «Три года ты мне снилась» («Три роки ти мені снилася», на слова А. Фатьянова; 1946) та ін. Впізнаваною є музика до фільмів «Два бійці» (1943, реж. Л. Луков), «Пес Барбос і незвичайний крос», «Самогонники» (обидва — 1961, реж. Л. Гайдай).

Співпрацював із театральними колективами в Україні, тут відбулася прем’єри його музичної комедії «Я люблю, Архімеде!» (1961; Одеський державний театр музичної комедії, тепер Одеський академічний театр музичної комедії імені М. Водяного). Оперетою Богословського «Одинадцять невідомих» відкрив 25.03.1947 свій перший сезон Львівський державний театр музичної комедії (1953 трупу переведено до м. Одеси). Автор «“Української фантазії” для оркестру» (1972); музики до кінофільмів: «Велике життя», «Винищувачі» (обидва — 1939), «Олександр Пархоменко» (1942; усі — Київська кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка, тепер Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка); «Таємничий острів» (1941), «Ескадра повертає на захід» (1966; обидва — Одеська кіностудія художніх фільмів, тепер Одеська кіностудія). Писав музику до картини «Гори кличуть» (1956, реж. Г. Ліпшиць, Київська кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка), за рішенням керівництва кіностудії М. Богословського було відсторонено. Пісню «Улюблене місто» присвячено м. Києву, пісня «Шаланди, повні кефалі…» стала неофіційним символом м. Одеси.

Автор книг «Музей муз» (1968), «Тисяча дрібниць» («Тысяча мелочей»; 1973), «Очевидне, але ймовірне» («Очевидное, но вероятное»; 1981), «Цікаве кіно» («Интересное кино»; 1990), «Заповіт Глинки» («Завещание Глинки»; 1993) та ін., гумористичних і сатиричних творів, мемуарів «Що було й чого не було і ще дещо…» («Что было и чего не было и кое-что еще…»; 1999).

Визнання та нагороди

Нагороджений радянськими орденами Червоної Зірки (1946), Трудового Червоного Прапора (1971), «За заслуги перед Батьківщиною» IV ступеня (1998), ІІІ ступеня (2003); французькими орденами «За артистичну діяльність» (1978), «Мистецтв і літератури» (1980); болгарським — «Кирило і Мефодій» I ступеня (1986), багатьма військовими і цивільними медалями.

На його честь названо малу планету (3710) Богословський (відкрита 1993).

Додатково

З поміж перших творів — вальс «Діта», присвячений доньці Л. Утьосова — Едіт.
Серед висловів митця: «Можливо, це соромно, але я ніколи не цікавився країною. Усі мої думки були спрямовані на творче благополуччя й на власну долю в цьому світі, який я сприймав іронічно»; «…Я прекрасно розумів, що відбувається, але з почуття самозбереження просто не ліз на роги, хоча активно жодної лояльності не приймав, у жодні партії не вступав»; «…Я б хотів прожити довге, щасливе життя і померти в безлітній старості 24 жовтня 1917 року за старим стилем».

Література

Богословський Микита Володимирович // Мистецтво України: Біографічний довідник / Упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський; за ред. А. В. Кудрицького. Київ : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. С. 71.
Дружбинський В. «У вас уся спина біла» // Деркало тижня. 2005. URL: https://zn.ua/ukr/ART/u_vas_usya_spina_bila.html
Шемета Л. Песня Никиты Богословского «Любимый город», посвященная Киеву, утверждалась самим Сталиным // Факти. 2003. URL: https://fakty.ua/71826-pesnya-nikity-bogoslovskogo-quot-lyubimyj-gorod-quot-posvyacshennaya-kievu-utverzhdalas-samim-stalinym
«Меня никогда в жизни не представляли даже к Государственной премии». Никита Богословский // Радіо свобода. 2020. URL: https://www.svoboda.org/a/30896534.html

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Богословський, Микита Володимирович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Богословський, Микита Володимирович (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 06.02.2025