Богдан, Іван Гаврилович

Бо́гдан, Іва́н Гаври́лович (29.02.1928, с. Дмитро-Білівка, тепер Баштанського району Миколаївської області, Україна — 25.12.2020, м. Київ, Україна) — спортсмен, борець (греко-римська боротьба), олімпійський чемпіон, тренер, заслужений майстер спорту СРСР (з 1960), заслужений тренер України (з 1996).

Богдан, Іван Гаврилович
Народження	29.02.1928
Місце народження	Дмитро-Білівка
Смерть	25.12.2020
Місце смерті	Київ
Alma mater	Національний університет фізичного виховання і спорту України
Напрями діяльності	фізичне виховання та спорт

Відзнаки
Ордени	Трудового Червоного Прапора, За заслуги (ІІІ ст., II ст.), НОК України
Медалі	За працю і звитягу

Життєпис

Народився в селянській сім’ї. З дитинства працював у колгоспі, допомагав старшим під час польових робіт. Згодом був помічником коваля, їздовим тощо. Мріяв продовжити справу свого батька і стати землеробом.

Служив у лавах Збройних сил СРСР у саперній частині (з 1948). Начальник фізичної підготовки запропонував займатись боротьбою. Наказом командира частини був включений до складу команди борців для участі у спартакіаді Київського військового округу. На змаганнях у військовій частині виборов перше місце, у військовому окрузі — друге, але на наступних змаганнях узяв реванш. Був переведений у м. Київ. Завоював третє місце на першості Збройних сил СРСР.

Виступав за Центральний спортивний клуб армії (Київ). Тренер — В. Бровченко (1909; тепер РФ — 1980; тепер Україна). Після завершення строкової служби залишився служити в армії.

Закінчив спортивну школу (тепер Спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву) при Київському інституті фізичної культури (тепер Національний університет фізичного виховання і спорту України), згодом — цей інститут (1960). Під час навчання у спортивній школі був запрошений до збірної команди СРСР.

Після завершення спортивної кар’єри викладав в суворовському училищі (тепер на його базі діє Київський військовий ліцей імені Івана Богуна). Працював начальником футбольної команди, упродовж 12 років — завучем Київської міської школи вищої спортивної майстерності, згодом — директором армійської Спеціалізованої дитячо-юнацької школи олімпійського резерву у м. Києві (з 1986 до кінця життя). Підполковник запасу.

Протягом 12 років був президентом Асоціації ветеранів спорту м. Києва.

Спортивна кар’єра

Почав займатись боротьбою у 1950, а вже 1952 став чемпіоном України, вигравши за балами у екс-чемпіона СРСР І. Толмачова (1910–1982, Україна. Переміг також на Чемпіонаті України з класичної (греко-римської) та вільної боротьби 1953.

На той час Богдан був найлегшим серед українських важковаговиків (107 кг), але перевершував суперників у швидкості та техніці. Використовував кидки прогином, через спину, «вертушку», збивав у партер, працював «на руках», застосовував накати, холоднокровно та майстерно здійснював контратаку.

Був одним із найсильніших важковаговиків СРСР. Дебютував на Чемпіонаті СРСР з класичної боротьби 1953 у м. Ростові-на-Дону та здобув 3-є місце. На Всесвітніх юнацьких іграх 1955 у м. Варшаві, Чемпіонаті СРСР з класичної боротьби 1955 у м. Саратові та на Спартакіаді народів СРСР 1956 у м. Москві виборов срібні медалі. На Чемпіонаті СРСР з класичної боротьби 1958 у м. Львові та на Чемпіонаті дружніх армій 1958 у м. Лейпцигу став переможцем.

У міжнародних змаганнях Швеція — СРСР 1958 здобув нічию у поєдинку з колишнім чемпіоном Європи та володарем Кубку світу Б. Антонссоном (1921–2006; Швеція). Після цих змагань Богдана відібрали на світову першість.

На Чемпіонаті світу з класичної боротьби 1958 у м. Будапешті (Угорщина) переміг олімпійського чемпіона з дзюдо А. Гесінка (1934–2010, Нідерланди), який пробував себе у класичній боротьбі, а також олімпійського чемпіона Х. Каплана (1934–1976; Туреччина) і здобув нічию у поєдинках з Л. Дж. Ахмедовим (1930–1997; Болгарія) та Я. Резнаком (1930–1988; Угорщина).

На Літніх Олімпійських іграх 1960 у м. Римі здобув золоту медаль. На шляху до неї здобув нічиї у поєдинках з В. Дітріхом (1933–1992; Німеччина) і Б. Кубатом (1935–2016; тепер Чехія), у фіналі здолав Р. Свенссона (нар. 1934; Швеція). У віці 33 роки став першим серед українських борців олімпійським чемпіоном у ваговій категорії понад 87 кг.

Чемпіон СРСР (1958, 1959, 1961), срібний призер (1955, 1956), бронзовий призер (1960).

На Чемпіонаті світу з класичної боротьби 1961 у м. Йокогамі (Японія) вдруге виборов чемпіонське звання. Переміг, зокрема, Б. Кубата, здобув нічию у поєдинках з Х. Капланом та І. Козмою (1939–1970; Угорщина).

Невдовзі важко перехворів і завершив спортивну кар’єру.

На відкритті Літніх Олімпійських ігор 1980 у м. Москві ніс факел з олімпійським вогнем.

Серед вихованців: В. Гулюткін, О. Колчинський, В. Олійник, П. Пінігін.

Нагороди та визнання

Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора (1960), орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (2002), II ступеня (2012), орденом НОК України (2012).

У м. Миколаєві з 2010 щорічно проводиться Всеукраїнський турнір з греко-римської боротьби на призи олімпійського чемпіона Івана Богдана (з 2021 набув меморіального статусу).

Цитати

«Рим спалювала п’ятидесятиградусна спека. Сонце дуже нагріло килим, і я боявся доторкнутися до нього спиною… Довелося інших примусити робити це»
(І. Богдан. Цит. за: Бубка С. Н., Булатова М. М. Олімпійське сузір’я України. Атлети. Київ : Олімпійська література, 2013, с. 28).

«Людина, яка користувалася безмежним авторитетом і повагою у всього спортивного співтовариства. Олімпійський чемпіон Рима 1960. Іван Гаврилович завжди дуже переживав за мене і пристрасно бажав моєї перемоги на Олімпіаді...»
(Ж. Беленюк. Цит. за: https://ua.korrespondent.net/sport/other/4310485-pomer-lehendarnyi-ukrainskyi-olimpiiskyi-chempion-ivan-bohdan).

Література

Димов Я. Богатирі. Київ : Молодь, 1982. 232 с.
Аров Б. Л. Аполлон из Прибужья // Аров Б. Л. Акварели родного города : о Николаеве и николаевцах : очерки, интервью, встречи. Николаев : Атолл, 2002. С. 251–255.
Дымов Я. От боли голос хрипнет. Одесса : Друк, 2002. 252 с.
Богдан Іван Гаврилович // Хто є хто на Миколаївщині. Видатні земляки. Київ, 2005. С. 24.
Бубка С. Н., Булатова М. М. Олімпійське сузір’я України: Атлети. 3-тє вид. Київ : Олімпійська література, 2013. 166 с.
Булатова М. М. Олімпійська спадщина України : художній альбом : у 2 кн. Київ : Олімпійська література, 2016. Кн. 1. 128 с.
Богдан Іван Гаврилович // Легенди українського спорту : навч. посібник. Кн. 1. Умань : Візаві, 2017. С. 107–109.
Богдан Іван Гаврилович. URL: https://mykoodb.org.ua/moya-mykolayivshhyna/chest-i-slava-sportyvnoyi-mykolayivshhyny/sportsmeny-olimpijtsi/bogdan-ivan-gavrylovych/.
Видео интервью "Школы Борьбы" с Иваном Богданом. URL: https://www.youtube.com/watch?v=7dVbQftp_QM.
Фільм до 90 - річчя легенди світової боротьби, Олімпійського чемпіона Івана Богдана. URL: https://www.youtube.com/watch?v=Yb7cZ168iyw.

Автор ВУЕ

Редакція_ВУЕ

Покликання на цю статтю: Редакція ВУЕ Богдан, Іван Гаврилович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Богдан, Іван Гаврилович (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 17.11.2025