Бовен, Елізабет

Бо́вен, Елі́забет [Боуен; англ. Bowen Elizabeth; повні прізвище та ім’я при народженні — Коул Бовен, Елізабет Доротея (англ. Cole Bowen, Elizabeth Dorothea); 07.06.1899, м. Дублін, Ірландія — 22.02.1973, м. Лондон, Велика Британія] — письменниця, член Ірландської академії літератури (з 1937), почесний доктор літератури Трініті-коледжу (з 1948) і Оксфордського університету (з 1956). Писала англійською мовою.

Бовен, Елізабет (Bowen Elizabeth)
Народження	07.06.1899
Місце народження	Дублін
Смерть	22.02.1937
Місце смерті	Лондон
Місце діяльності	Англія, Ірландія
Напрями діяльності	літературна творчість, викладацька діяльність
Традиція/школа	модернізм, реалізм

Життєпис

Походила з англо-ірландської дворянської родини. Батько був адвокатом.

У дитинстві взимку жила у м. Дубліні, улітку — у родинному маєтку Бовенс-корт, неподалік с. Кілдоррері (графство Корк). Про цей період Бовен згадувала в автобіографічному творі «Сім зим» («Seven Winters»; 1942).

Коли їй було 7 років, батько потрапив до клініки через психічну хворобу, і вона разом із матір’ю виїхала до Англії. Після смерті матері (1912) жила у родичів у графстві Кент. Навчалася (1914–1917) у школі-інтернаті для дівчат «Даун-Хаус» у цьому графстві, потім у художній школі в м. Лондоні (1918–1919). Однак згодом уподобала не живопис, а літературну творчість. У 20-річному віці почала писати оповідання. Завдяки невеликим заощадженням, жила в м. Лондоні та проводила зиму в Італії. Згодом у заміжжі мешкала разом із чоловіком у м. Оксфорді. У ці роки ввійшла до літературного кола, до якого належали, зокрема, В. Вулф, Т. С. Еліот, Г. Грін.

Після смерті батька (1930) успадкувала маєток Бовенс-Корт, переважно проводила час в Англії та Ірландії.

У роки Другої світової війни Бовен працювала в Міністерстві інформації в м. Лондоні та виконувала обов’язки інспектора з цивільної оборони.

Після закінчення війни багато подорожувала, тривалий час перебувала в США — працювала в Британській Раді або читала лекції в низці університетів. Член британського Королівського літературного товариства (з 1965).

У 1972 Бовен захворіла на рак легень. Померла в лікарні Університетського коледжу. Похована на подвір’ї церкви Святого Колмана у парафії Фарагі.

Творчість

Авторка десяти романів, понад 100 оповідань, однієї дитячої книги, низки рецензій і журнальних статей. За життя її твори були популярними, проте після смерті спостерігається згасання інтересу аж до кінця 20 століття, коли відроджується зацікавлення її творчістю після опублікування біографічних праць. Письменниця використовувала у творах вишуканий стиль. Часто детально описувала напружені стосунки між представниками вищого та середнього класу. В її творах присутні елементи модернізму та реалізму.

Першою опублікованою книгою була збірка оповідань «Зустрічі» («Encounters»; 1923). У романі «Готель» («The Hotel»; 1927) з’явилася типова для Бовен героїня — молода жінка, що намагається впоратися з проблемами життя.

Роман «Останній вересень» («The Last September»; 1929) розповідає про життя англо-ірландської знаті у заміському родинному маєтку під час війни за незалежність Ірландії.

Роман «Будинок у Парижі» («The House in Paris»; 1935) присвячений таємницям, коханню та зрадам; головними персонажами книги є двоє дітей.

Один із найвідоміших романів письменниці «Смерть серця» («The Death of the Heart»; 1938) — історія шістнадцятирічної сироти, яка приїжджає до м. Лондона і опиняється у вишуканому та підступному світі будинку свого багатого зведеного брата. Роман відображає напружену атмосферу передвоєнної епохи.

У нарисі «Бовенс-Корт» («Bowen's Court»; 1942) описана історія родинного маєтку.

У романі «Спека дня» («The Heat of the Day»; 1949) дія розгортається у м. Лондоні за часів Другої світової війни. Війна також стала основною темою для однієї зі збірок оповідань «Демон-коханець та інші історії» («The Demon Lover and Other Stories»; 1945). Оповідання, що дало назву збірці, поєднує психологічний реалізм з елементами готики, основні мотиви — травма війни, почуття провини, пам’ять. В іншому оповіданні з цієї збірки «Щасливі осінні поля» («The Happy Autumn Fields») в уяві жінки, яка живе в пошкодженому через бомбардування будинку, виникає ідилічна картина маєтку землевласника 19 ст.

Сюжет роману «Єва Траут» («Eva Trout»; 1968) обертається навколо непередбачуваної молодої жінки, яку покинула мати невдовзі після народження, виховували няні та навчали гувернантки, найняті її батьком-мільйонером. Героїня після самогубства батька успадковує всі його гроші та намагається знайти своє місце в світі.

Бовен писала також літературно-критичні статті, нариси та нотатки, які з’явилися у збірках «Зібрані враження» («Collected Impressions»; 1950) та «Роздуми згодом: нотатки про літературну працю» («Afterthought: Pieces About Writing»; 1962).

Остання її книга «Картини та розмови» («Pictures and Conversations»; 1975) укладена літературним агентом С. Кертісом Брауном і видана після смерті письменниці. Вона складається з незавершеної автобіографії, нарисів і критичних статей, написаних незадовго до смерті, сприймається як літературний заповіт, де письменниця намагається підбити підсумок свого життя.

За романами Бовен було знято кінофільм «Останній вересень» (1999, режисер Д. Ворнер), телевізійні фільми: «Будинок у Парижі» (1959, режисер Дж. Еміс), «Смерть серця» (1985, режисер П. Гаммонд), «Спека дня» (1989, режисер К. Т. Мораган).

Нагороди та визнання

Лауреат меморіальної премії імені Джеймса Тейта Блека (1969) за роман «Єва Траут».

Нагороджена орденом Британської імперії (1948).

Роман «Смерть серця» увійшов до списку «100 найкращих англомовних романів, опублікованих з 1923» за версією журналу «Тайм» («Time»).

Міжнародне товариство Бовен засноване 06.05.2017.

Біля входу до церкви Святого Колмана, де щорічно проводиться вшанування пам’яті письменниці, встановлено меморіальну дошку.

Додатково

Бовен номінували на Нобелівську премію з літератури (1958) та Букерівську премію (1970). Книга «Громадянська війна кохання: Елізабет Бовен і Чарльз Річі» (2008; «Love’s Civil War: Elizabeth Bowen and Charles Ritchie: Letters and Diaries 1941–1973»; за редакцією В. Глендіннінг) містить листи та щоденники, що свідчать про тривалий роман письменниці з канадським дипломатом.

Твори

Eva Trout or Changing Scenes. New York : Knopf, 1968. 302 p.
The Last September. New York : Anchor Books, 2000. 320 p.
The Death of the Heart. New York : Anchor Books, 2000. 418 p.
Collected Stories. New York : Random House, 2019. 904 p.

Література

Bennett A., Royale N. Elizabeth Bowen and the Dissolution of the Novel. New York : St. Martin’s Press, 1995. 180 p.
Gildersleeve J., Smith P. J. Elizabeth Bowen : Theory, Thought and Things. Edinburgh : Edinburgh University Press, 2019. 216 p.
Laurence P. Elizabeth Bowen : A Literary Life. London : Palgrave Macmillan, 2021. 376 p.
Basu A., Nada F. The Incidence of Aural Incursions in Elizabeth Bowen’s The Last September and Iris Murdoch’s The Red and the Green // English Studies. 2022. Vol. 103. № 6. P. 753–776.
Hepburn A. Elizabeth Bowen in Context. Cambridge : Cambridge University Press, 2026. 404 p.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Бовен, Елізабет // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бовен, Елізабет (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 30.04.2026