Бобир, Андрій Матвійович

Бо́бир, Андрі́й Матві́йович (13.12.1915, с. Ничипорівка, тепер Бориспільського району Київської області, Україна — 18.05.1994, м. Київ, Україна) — бандурист, співак, диригент, викладач, аранжувальник.

Бобир, Андрій Матвійович
Народження	13.12.1915
Місце народження	Ничипорівка
Смерть	18.05.1994
Місце смерті	Київ
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого, Національна музична академія України
Місце діяльності	Україна
Напрями діяльності	Музичне мистецтво

Андрій Бобир під час німецько-радянської війни. Льотчик-винищувач.

Життєпис

1931–1937 навчався в Київському музично-театральному технікумі (тепер два окремі заклади — Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого та Національна музична академія України) за спеціальністю хорове диригування.

1937–1941 та 1945–1947 здобував освіту в Київській консерваторії (тепер Національна музична академія України) за диригентсько-хоровим напрямом. Паралельно працював у ансамблі бандуристів Українського радіо.

Під час Другої світової війни у званні старшого лейтенанта був військовим льотчиком, пілотував винищувач. Після завершення війни склав випускні іспити в Київській консерваторії. 1948–1951 навчався в аспірантурі за фахом оперно-симфонічного диригування.

1946–1965 — художній керівник ансамблю бандуристів Українського радіо (від 1959 — ансамбль пісні Українського радіо; тепер Академічний оркестр народної та популярної музики Українського радіо).

1951–1985 — викладач, старший викладач, в. о. доцента Київської консерваторії по класу бандури за сумісництвом. Серед його учнів — С. Баштан (1927–2017; Україна), А. Грицай, А. Маціяка (1932–2019; Україна), Л. Воріна, Н. Москвіна (нар. 1937; тепер Україна), А. Шутько (нар. 1950; тепер Україна), Ю. Демчук (нар. 1937; тепер Україна), М. Нечипоренко (1937–2017; Україна), В. Войт (1942–2024; Україна), А. Омельченко (1926–1981; тепер Україна), В. Герасименко.

1965–1992 — художній керівник і головний диригент Академічного оркестру народної та популярної музики Українського радіо.

Діяльність

Голос — високий драматичний тенор.

Володів грою на скрипці, балалайці, гітарі та сопілці.

У репертуарі — думи «Про Марусю Богуславку», «Про втечу трьох братів з города Азова», «Була зима з відлигою» та інші, обробки пісень і танців, п’єс для бандури та ансамблів бандуристів, інструментальних творів українських композиторів.

Створив перші друковані ноти для бандури. Написав 500 обробок та перекладень українських творів для бандури.

У колі наукових інтересів — розвиток кобзарського та бандурного мистецтва.

Організував кобзарську секцію при музичному товаристві (тепер Національна всеукраїнська музична спілка).

Влаштовував концертні подорожі містами та селами із кобзарями Г. Ткаченком (1898; тепер РФ — 1993; Україна), С. Гнилоквасом, Ф. Жарком (1914–1986; тепер Україна), П. Чемерським (1918; тепер Україна — 1989; невідомо), І. Немировичем (1928–1986; тепер Україна), Г. Нещотним, В. Литвином (1941–2017; Україна), В. Лісоволом (1931–2013; Україна).

1987 започаткував фестиваль «Вересаєве свято» в с. Сокиринці (Прилуцького району Чернігівської області).

Нагороди та визнання

Народний артист УРСР (з 1986).

Додатково

Мелодія пісні «Реве та стогне Дніпр широкий» у виконанні А. Бобира стала позивним мотивом Українського радіо та Всесвітньої служби радіомовлення України.

Бандура та портрет композитора знаходяться у фондах Музею театрального, музичного та кіномистецтва України (м. Київ).

Андрій Бобир на одному з концертів (фото з фонду сільської ради села Ничипорівка)
Андрій Бобир з нагородами.

Праці

Поради керівнику ансамблю бандуристів. Київ : Музична Україна, 1953. 90 с.
Збірник пісень і танців для бандури. Київ : Держвидавництво образотворчого мистецтва та музичної літератури України, 1959. 64 с.

Література

Гвоздь М. Бандурист Андрій Бобир // Народна творчість та етнографія. 1994. № 5–6. С. 89–90.
Чорногуз Я. З пальців та струнÖ // Українська культура. 1996. № 2. С. 27–28.
Димченко С. Лицар чарівних струн (до 90-річчя від дня народження Андрія Бобира) // Народна творчість та етнографія. 2005. № 5. С. 107–111.
Жеплинський Б. М., Ковальчук Д. Б. Українські кобзарі, бандуристи, лірники. Енциклопедичний довідник. Львів : Галицька видавнича спілка, 2011. 316 с.
Коваль-Фучило І. Бобир Андрій Матвійович // Українська фольклористична енциклопедія / Гол. ред. Г. Скрипник. Київ : Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, 2019. С. 81.

Автор ВУЕ

В. М. Клапчук

Покликання на цю статтю: Клапчук В. М. Бобир, Андрій Матвійович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бобир, Андрій Матвійович (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 27.11.2024