Блюхер, Гебгард Леберехт фон

Портрет Гебгарда Леберехт фон Блюхера

Блю́хер, Ге́бгард Ле́берехт фон (нім. Blücher, Gebhard Leberecht von; 16.12.1742, м-ко Тойтенвінкель, тепер у складі м. Ростока, земля Мекленбург — Передня Померанія, Німеччина — 12.09.1819, с. Крібловіц, тепер с. Кробельовіце Вроцлавського повіту Нижньосілезького воєводства, Польща) — військовий діяч, генерал-фельдмаршал, командувач військ Пруссії під час війни Шостої коаліції проти Наполеона І Бонапарта (див. Наполеонівські війни).

Блюхер, Гебгард Леберехт фон (Blücher, Gebhard Leberecht von)
Народження	16.12.1742
Місце народження	Тойтенвінкель, Мекленбург – Передня Померанія, Німеччина
Смерть	12.09.1819
Місце смерті	Кробельовіце, Нижньосілезьке воєводство, Польща
Місце поховання	Кробельовіце, Нижньосілезьке воєводство, Польща
Місце діяльності	Пруссія, Німеччина
Напрями діяльності	військовий діяч

Зміст

1 Життєпис
2 Діяльність
3 Нагороди та визнання
- 3.1 Нагороди Пруссії
- 3.2 Нагороди інших держав
4 Вшанування пам’яті
5 Додатково
6 Література
7 Автор ВУЕ

Життєпис

Народився в сім’ї військового. Батько — капітан кавалерії ландграфства Гессен-Кассель К. фон Блюхер (1696–1761; тепер Німеччина). Мати — Доротея Блюхер (1702–1769; тепер Німеччина) належала до дворянського роду Цюлоф, який згадується в джерелах від 13 ст.

Попри знатне походження, родина мала скрутне матеріальне становище. У підлітковому віці батьки відправили Блюхера та брата на о. Рюген (Швеція) до старшої сестри на утримання.

Під час Семилітньої (Семирічної) війни 1756–1763 вступив добровольцем до шведського війська. 1758 зарахований до шведських гусарів у званні корнета (у віці 16 років).

Діяльність

1760 поранений у бою з прусськими військами; потрапив у полон. Піддався на вмовляння родича, полковника В. фон Беллінга (1719–1779; тепер Польща), і перейшов на службу Пруссії у званні корнета. У перші роки був ад’ютантом В. фон Беллінга — полковника 8-го гусарського полку («чорних гусарів»).

У подальші роки просувався по службі. Через конфлікт із командуванням 1772 вийшов у відставку як штабс-ротмістр (відповідник звання штабс-капітана).

1787 повернувся на службу в гусарські війська з підвищенням до звання майора. Упродовж наступних років брав участь у війні проти Франції (Війна Першої коаліції). За успішне командування відзначений швидким підвищенням у званні до генерал-лейтенанта (1801).

Під час Війни Четвертої коаліції (див. Наполеонівські війни) двічі зазнав поразки від військ Наполеона. Уперше був розбитий у Битві при Єні та Ауерштедті 14.10.1806 (після відступу звідти відійшов до м. Любека (місто зберігало нейтралітет у війні, проте прусські з’єднання під командуваннням Блюхера увійшли в місто 05.11.1806). Другої поразки зазнав у Битві при Любеку 06.11.1806.

Блюхер погодився на пропозицію маршала Ж.-Б. Бернадотта (майбутнього короля Швеції Карла XIV Юхана) щодо почесної здачі в полон. Звільнений 1807 в обмін на генерала К.-В. Перрена (1764–1841; Франція). Під час відступу з Ауерштедта Блюхер зберіг більшість озброєнь від захоплення супротивником.

Після звільнення повернувся на службу. Очолив допоміжний прусський корпус, під командуванням шведського короля Густава IV Адольфа в Померанії. 1809 підвищений у званні до генерала кавалерії.

1812 відправлений у відставку з політичних міркувань (прагнення короля Пруссії Фрідріха Вільгельма III уникнути нового конфлікту з Наполеоном). Після поразки у російській кампанії 1812 і відступу Наполеона з Російської імперії, Блюхера 1813 призначено головнокомандувачем військами Пруссії.

У другій половині 1813 здобув низку гучних перемог над французькими військами, зокрема поблизу р. Кацбах і м. Лейпцига. За успіхи в командуванні отримав звання генерал-фельдмаршала. Попри низку поразок прусських сил під командуванням Г. Л. фон Блюхера 1814, його війська відіграли вагому роль у перемозі коаліції над наполеонівською армією.

Під час Ста днів Наполеона 1815 керував об’єднаними військами Пруссії й Саксонії. Участь цих армій у Битві під Ватерлоо (18.06.1815) безпосередньо вплинула на результат бою, остаточно забезпечивши перемогу коаліції. 07.07.1815 війська Блюхера разом із союзними арміями увійшли в м. Париж.

Після завершення війни вийшов у відставку. Останні роки життя провів у власному маєтку (с. Крибловіц). Похований у спеціально спорудженому мавзолеї.

Нагороди та визнання

Нагороди Пруссії

«За заслуги»;
Червоного орла;
Чорного орла;
Зірка Великого Залізного хреста (один із двох нагороджених за всю історію цієї відзнаки);
Великий хрест Залізного хреста.

Нагороди інших держав

Великий хрест Марії Терезії Військового ордена (Австрія);
Орден Слона (Данія);
Андрія Первозваного орден (Російська імперія).

За перемогу в битві поблизу р. Кацбах отримав від короля Пруссії титул князя Вальштадтського.

Почесний доктор права Оксфордського університету, почесний доктор філософії Берлінського університету (обидва — 1814).

Почесний громадянин міст Берліна, Гамбурга й Ростока (усі — 1816).

Вшанування пам’яті

Мавзолей Гебгарда Леберехт фон Блюхера

На його честь названо:

військові кораблі ВМФ Німеччини нім. SMS Blücher (спущено 1908, потоплено 1915) і крейсер нім. Blücher (спущено 1937, потоплено 1940);
орден Блюхера «За мужність» (вища військова нагорода Німецької Демократичної Республіки, заснований 1965) і медаль Блюхера «За мужність» (друга військова нагорода НДР, від 1968).

На честь Блюхера названо вулиці в містах Бонні, Карлсруе, Ростоку (усі — Німеччина).

Споруджено пам’ятники в містах Берліні, Ростоку, Каубі (земля Райнланд-Пфальц, Німеччина) і Бреслау (тепер Вроцлав, Польща; зруйновано 1945).

У м. Каубі з 1913 діє музей Блюхера.

Додатково

Маєток Гебгарда Леберехт фон Блюхера

Мавзолей Блюхера в с. Крібловіц (тепер с. Кробельовіце, Польща) 1945 розграбували радянські солдати. Було знищено пам’ятну табличку, погруддя фельдмаршала й каплицю. Череп воєначальника зник, його кістки перемішано з кістками членів його родини й розкидано поблизу (їх зібрав і повторно поховав у мавзолеї священник сусіднього с. Сосьниця [тепер с. Сосьниця, ґміна Конти-Вроцлавські, Вроцлавський повят Дольношльонського воєводства]).

У 1990-х – 2000-х мавзолей відреставровано.

Образ Блюхера представлено в літературі, образотворчому мистецтві й кінематографі.

Література

Crepon T. Leberecht von Blücher. Leben und Kämpfe. Biografie. Berlin : Neues Leben, 1988. 350 s.
Karge W. Gebhard Leberecht von Blücher und seine Zeit. Rostock : Hinstorff Verlag, 1992. 92 s.
Young P., Roffe M. Blücher’s Army. 1813–1815. Oxford : Osprey Publishers, 2002. 48 p. (Men-at-Arms. № 9).
Bauer F. Gebhard Leberecht von Blücher. Der Volksheld der Befreiungskriege 1813–1815. Potsdam : Edition König und Vaterland, 2010. 64 s. (Sonderheft. № 7).
Unger W. von. Blücher. Bremen : Unikum Verlag, 2011. 574 s.
Мартинов А. Ю. Прусський мілітаризм : від Фрідріха Великого до Гебгарда фон Блюхера // Міжнародні зв’язки України : наукові пошуки і знахідки. 2018. Вип. 27. С. 112–125.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Редакція ВУЕ Блюхер, Гебгард Леберехт фон // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Блюхер, Гебгард Леберехт фон (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 20.03.2026