Блукаючий нерв
Блука́ючий нерв (лат. nervus vagus) — десята пара черепних нервів.
Історична довідка
Уперше схарактеризував блукаючий нерв і описав його хід Гален із Пергама. Брати Вебери [анатом і психофізіолог Е. Г. Вебер (1795–1878) та фізик В. Е. Вебер (1804–1891; обидва — тепер Німеччина)] уперше 1845 виявили гальмівний вплив блукаючого нерва на діяльність серця.
Характеристика
Змішаний нерв (передає імпульси в обох напрямках): містить чутливі, рухові та вегетативні (парасимпатичні) волокна. Найдовший (загальна довжина становить близько 80 см) і найрозгалуженіший нерв вегетативної нервової системи.
Ядра блукаючого нерва виявляються з 2-го місяця внутрішньоутробного розвитку. За перші півтора року життя дитини кількість клітин центру блукаючого нерва зростає. Значно збільшується довжина відростків нейронів. До 7 років життя ядра блукаючого нерва остаточно сформовані.
Блукаючий нерв бере початок у довгастому мозку: виходить у ділянці задньої бічної борозни, із черепа — через яремний отвір. Проходить через шию, грудну клітку та черевну порожнину. Відповідно, увесь шлях нерва поділяють на 4 топографічні відділи:
- головний (найкоротший);
- шийний (спускається у складі судинно-нервового пучка шиї);
- грудний (іннервує серце, легені та стравохід);
- черевний (утворює стовбури, які іннервують органи черевної порожнини до лівого вигину ободової кишки).
Дорсальне (заднє) ядро блукаючого нерва, розташоване в дорсальній частині довгастого мозку, є найважливішим джерелом парасимпатичної іннервації внутрішніх органів. Перемикання прегангліонарних [розташованих у центральній нервовій системі (ЦНС)] волокон відбувається в численних, але досить дрібних інтрамуральних парасимпатичних вузлах, у верхньому й нижньому вузлах блукаючого нерва, по всьому його стовбуру, в автономних сплетеннях внутрішніх органів (крім органів тазу). Чутливі волокна блукаючого нерва відповідають за зниження кров’яного тиску, сигналізують про функціональний стан серця. Нейрони аферентних шляхів блукаючого нерва містяться в яремному вузлі.
Рухові ядра усіх черепних нервів розміщені наймедіальніше, чутливі — латерально, вегетативні — займають проміжне положення. У піддашші довгастого мозку (у задньому ядрі блукаючого нерва) лежать судиноруховий і дихальний центри — життєво важливі центри для регулювання діяльності серця і кровоносних судин, актів дихання. За пошкодження блукаючого нерва людина перестає дихати, різко падає кров’яний тиск і настає швидка смерть.
Значення
Забезпечує зв’язок між головним мозком і внутрішніми органами, іннервує більшість життєво важливих систем. Основні фізіологічні функції: підтримка гомеостазу, регуляція серцевого ритму, контроль процесів травлення (перистальтики та секреції), модуляція дихання.
Література
- Маруненко І. М., Неведомська Є. О., Волковська Г. І. Анатомія, фізіологія, еволюція нервової системи. Київ : Центр учбової літератури, 2013. 184 с.
- Bonaz B., Sinniger V., Pellissier S. Therapeutic Potential of Vagus Nerve Stimulation for Inflammatory Bowel Diseases // Frontiers in Neuroscience. 2021. Vol. 15. № 650971.
- Schröder H., De Vos R. A., Huggenberger S. et al. The Human Brainstem: Anatomy and Pathology. Cham : Springer Nature, 2023. 697 p.
- Basinger H. Hogg J. P. (2023). Neuroanatomy, Brainstem. 2023 Jul 4. InStatPearls [Internet]. Treasure Island (FL) : StatPearlsPublishing; 2025 November. PMID: 31335017. URL: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK544297/
- Moore-Hill D., Butler M., Weiss D. L. et al. Current Best Medical Practices Survey in Vagus Nerve Stimulation Programming // Epilepsy & Behavior Reports. 2026. Vol. 33. e100849.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Зайцева Л. П. Блукаючий нерв // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Блукаючий нерв (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 16.04.2026
