Блеріо, Луї
Блеріо́, Луї́ Шарль Жозе́ф (фр. Blériot, Louis Charles Joseph; 01.07.1872, м. Камбре, тепер регіон О-де-Франс, Франція — 01.08.1936, м. Париж, Франція) — інженер, пілот, промисловець, один із піонерів авіації.
|
Блеріо, Луї (Blériot, Louis Charles Joseph) | |
|---|---|
| Народження | 01.07.1872 |
| Місце народження | Камбре |
| Смерть | 01.08.1936 |
| Місце смерті | Париж |
| Місце діяльності | Франція |
| Напрями діяльності | авіація |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Ордени | Почесного легіону |
| Премії | Осіріс Інституту Франції |
Життєпис і діяльність
Навчався в ліцеї у м. Ам’єні, потім у колежі Сент-Барб у м. Парижі. 1895 закінчив Центральну школу ремесел і мануфактур (м. Париж). Служив офіцером в артилерії (1895–1896).
Починав як інженер і промисловець з організації невеликої компанії, що виробляла автомобільні фари. Захопився авіацією, експериментував. 1899 створив свій перший апарат-орнітоптер (літав завдяки змаху крил). Співпрацював з інженером Г. Вуазеном (1880–1973; Франція). Разом вони сконструювали безмоторний планер-біплан «Блеріо ІІ» та випробували його в польоті (1905). Згодом вже самостійно розпочав проєктувати моторні моноплани та випробовувати їх, зокрема на полі неподалік м. Іссі-ле-Муліно (тепер регіон Іль-де-Франс). Спочатку спроби були невдалими. Перший вдалий політ здійснив 31.10.1908 на моноплані «Блеріо VIII» від с. Турі до с. Артене (обидва тепер у регіоні Центр — долина Луари) туди й назад, здолав 14 км за 11 хвилин на висоті 20 метрів. Після цього аероклуб Франції видав Блеріо диплом пілота-авіатора № 1.
Найбільшого успіху Блеріо досяг зі спроєктованим ним монопланом «Блеріо XI». Після того, як британська газета «Дейлі мейл» («Daily Mail») оголосила про премію в 1 тис. фунтів стерлінгів за перший переліт через Ла-Манш, Блеріо став працювати над цим проєктом у заснованому ним у березні 1909 у м. Курбевуа (тепер регіон Іль-де-Франс) Товаристві «Блеріо-Аеронотік» («Blériot Aéronautique»). Улітку 1909 винахідник експериментував з апаратом «Блеріо Х», на якому пробував перевезти одного і двох пасажирів. На апараті «Блеріо ХІ» він здійснив політ 18.07.1909 між містами Етамп (тепер регіон Іль-де-Франс) і Орлеан (тепер у регіоні Центр — долина Луари), здолав відстань 41 км за 44 хв. 20 сек.
На цьому ж апараті 25.07.1909 о 4 год. 41 хв. ранку він вилетів з м. Кале і о 5 год. 13 хв. досяг м. Дувра, здолавши 33,7 км за 32 хвилини. Цей переліт вітали у всьому світі як важливу подію, що дала поштовх розвитку авіації. Завдяки цьому новаторському досягненню Блеріо став одним із провідних авіаторів і виробників літаків тієї епохи. Попит на літаки Блеріо зріс.
У період з липня 1909 до початку Першої світової війни завод Блеріо випустив загалом понад 800 літаків, багато з яких типу «Блеріо XI». Військово-повітряні сили Франції, Великої Британії, Італії, Австрії та Росії використовували машини Блеріо, а льотні клуби навіть у Австралії купували його моноплани. Літаки Блеріо перемагали на європейських авіаперегонах і змаганнях (Східний круговий маршрут 1910; Париж — Рим і Тур Англії, обидва — 1911; Круговий маршрут Анжу 1912), встановлювали світові рекорди швидкості, висоти, відстані та тривалості. Коли з літаками Блеріо сталося кілька катастроф, винахідник особисто брав участь у виявленні та усуненні проблеми.
Блеріо зміцнив свої позиції лідера авіаційної промисловості після того, як купив 1914 французьку авіаційну компанію СПАД (фр. SPAD, абревіатура від Société de production des aéroplanes Deperdussin — Товариство з виробництва аеропланів Депердюссана). Біплани-винищувачі СПАД, які виробляла компанія Блеріо, широко використовували під час Першої світової війни французькі, а пізніше американські повітряні сили. Після війни Блеріо створював нові моделі літаків. Серед них — «Блеріо 110», що отримав ім’я «Жозеф Ле Брі» (1930), на якому 01.03.1931 встановлено світовий рекорд з тривалості та дистанції польоту, а 07.08.1933 побито рекорд з відстані польоту напряму (здійснено безпосадковий переліт від м. Райяка у Лівані до м. Нью-Йорка, 9104 км за 55 годин).
Літаки Блеріо використовували комерційні компанії з авіаперевезень. Останньою моделлю був чотирьохмоторний гідролітак «Блеріо 5190» під назвою «Сантос-Дюмон» (1933), який служив для поштових перевезень на лініях Франція — Південна Америка. У листопаді 1936 усі підприємства оборонної промисловості, до яких належала і компанія Блеріо, були націоналізовані урядом Франції.
Нагороди і визнання
Командор ордена Почесного легіону (з 1929), командор Корони Румунії, офіцер Корони Італії (обидва — з 1910).
Лауреат премії Осіріс Інституту Франції (1909).
На честь Блеріо названа медаль, якою нагороджують авіаторів (1936).
Ім’я Блеріо носять набережна в м. Парижі (з 1937), вулиці у містах Франції, Великої Британії, Італії, Канади, Німеччини, США; астероїд (відкритий 1977).
Література
Hartmann G. Louis Blériot. Biographie d’un créateur d’exception. Antony : Éditons technique pour l’automobiles et l’industrie, 2014. 192 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Глухова C. В. Блеріо, Луї // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Блеріо, Луї (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 20.04.2022
