Блейхер, Вадим Мойсейович

Блейхер, Вади́м Мойсе́йович [17.03.1930, м. Новоград-Волинський (тепер м. Звягель) Житомирської області, тепер Україна — 10.03.1998, м. Київ, Україна] — психолог, психіатр, доктор медичних наук (з 1967), професор (з 1995), заслужений лікар України, член Нью-Йоркської академії наук, почесний член наукового товариства психіатрів Болгарії, засновник школи патопсихології в Україні.

Блейхер, Вадим Мойсейович
Народження	17.03.1930
Місце народження	Звягель
Смерть	10.03.1998
Місце смерті	Київ
Alma mater	Національний медичний університет імені О. О. Богомольця
Напрями діяльності	психологія, психіатрія

Життєпис

Під час Другої світової війни разом із матір’ю евакуйований до м. Уфи (тепер Башкортостан, РФ). Батько пропав без вісті на фронті у липні 1942.

Після закінчення Київського державного медичного інституту імені академіка О. О. Богомольця (1954; тепер Національний медичний університет імені О. О. Богомольця) працював лікарем-психіатром у Київській міській клінічній психоневрологічній лікарні імені академіка І. П. Павлова (1955–1960; від 2020 — Комунальне некомерційне підприємство «Клінічна лікарня “Психіатрія”» виконавчого органу Київської міської ради). Заснував у лікарні першу в УРСР патопсихологічну лабораторію та був її керівником (1960–1987), згодом працював консультантом (з 1987). Уперше організовував патопсихологічну службу в психіатричних та психоневрологічних лікарнях, сприяв відкриттю патопсихологічних лабораторій у лікувальних психоневрологічних установах України, окремих областях Росії та Білорусі.

Під керівництвом психіатра Я. Фрумкіна (1902; тепер РФ — 1978; тепер Україна) підготував і 1959 захистив у Київському державному медичному інституті імені академіка О. А. Богомольця кандидатську дисертацію на тему «Про іпохондричне системоутворення у разі шизофренії».

Працював викладачем у Київському державному університеті імені Т. Г. Шевченка (1965–1982; тепер Київський національний університет імені Тараса Шевченка). Один із засновників відділення психології (тепер факультет психології) філософського факультету Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка. Читав курс лекцій з патопсихології на цьому відділенні.

Захистив докторську дисертацію на тему «Порушення мови в клініці церебрального атеросклерозу, старечих психозів та епілепсії» (1966). У 1978 виступив ініціатором об’єднання медичних психологів не лише України, а й інших союзних республік СРСР. Результатом цієї роботи стали засідання секції медичних психологів, які відбувалися періодично упродовж багатьох років. На засіданнях були заслухані наукові доповіді аспірантів і здобувачів, лікарів і психологів.

Працював завідувачем лабораторії клінічної психології в Київському науково-дослідному інституті загальної та судової психіатрії МОЗ України (1992–1996; тепер Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров’я України).

Наукова діяльність

Запропонував струнку систему клініко-психологічних поглядів на природу психопатологічних і патопсихологічних синдромів у разі різних психічних захворювань. Вона ґрунтується на взаємодії клінічних проявів та психологічних механізмів, що лежать в основі цих проявів. Унікальність науково-прикладного напряму Блейхера полягала в спробі поєднання досліджень психіатрії та психології, об’єднанні зусиль лікарів-психіатрів і психологів у вирішенні завдань клініко-психологічної діагностики, лікування та реабілітації хворих з нервово-психічними захворюваннями.

Комплексний системний підхід застосовувався також у дослідженнях розладів психіки у разі низки конкретних захворювань. У своїх роботах учений описав експериментальні методики, а також дав рекомендації щодо їх конкретного використання.

Цілісний підхід до відображення результатів патопсихологічних досліджень виявився і у виокремленні типових патопсихологічних синдромів, що реєструються у разі психічних порушень. Блейхер розвинув і розширив деякі симптомокомплекси та назвав їх регістр-синдромами. Це шизофренічний синдром, афективно-ендогенний, олігофренічний, екзогенно-органічний, ендогенно-органічний, особистісно-аномальний, психогенно-психотичний, психогенно-невротичний регістр-синдроми. Деякі з синдромів можуть уточнюватися в процесі дослідження, можливе також встановлення додаткових симптомокомплексів, якщо цього вимагає практика. З часом сам Блейхер уточнював ці регістр-синдроми.

Клініко-психологічні дослідження, що проводив Блейхер у патопсихологічній лабораторії при Київській міській клінічній психоневрологічній лікарні імені академіка І. П. Павлова, сприяли формуванню нового підходу до аналізу психічних захворювань. Вчений був ініціатором запровадження у психіатричну практику у СРСР методів клінічної психології та використання психологічних тестів.

Блейхер є автором понад 150 опублікованих праць з психіатрії, психотерапії, медичної психології (монографій, посібників, підручників, довідників, термінологічних словників тощо). Автор першого в СРСР посібника для лікарів та медичних психологів «Клінічна патопсихологія» (1976), який одразу ж став бібліографічною рідкістю, та першого енциклопедичного «Тлумачного словника психіатричних термінів» (1995).

У монографії «Розлади мислення» (1983) в клінічному та патопсихологічному аспектах викладені питання патології мислення — систематика розладів мислення, їхня симптоматологія та синдромологія (прискорене мислення, сповільнене мислення, затримки мислення, аутистичне мислення, резонерське мислення, символічне мислення, паралогічне мислення, фабулююче мислення, недоумство, нав’язливі думки, надцінні ідеї, марення), діагностична значущість, способи виявлення.

Практичним діагностичним посібником для медичних психологів стала «Патопсихологічна діагностика» (1986, у співавторстві).

Був редактором перекладних видань з психіатрії та психології, зокрема редактором і автором передмови праці К. Леонгарда «Акцентуйовані особистості» (1981).

Наукові роботи Блейхера відомі також за кордоном: у Німеччині, Болгарії, Чехії, США та інших країнах.

Нагороди та визнання

Лауреат премії імені академіка В. П. Протопопова.

На честь вченого секцією клінічної психології Асоціації психіатрів України започаткована Премія імені Вадима Блейхера та щорічно (з 2012) присуджується клінічному психологу, який працює в системі надання психіатричної допомоги.

Додатково

Дружина вченого Л. Завілянська (нар. 1934; тепер Україна) — заслужений лікар України, автор 60 наукових праць, а також віршів російською мовою, перекладів. Дочка вченого І. Крук (нар. 1956; тепер Україна) — лікар, поетеса, перекладачка. Авторка віршів російською мовою, перекладів українських поетів. Обидві емігрували до США (1999).

Книга «Експериментально-психологічне дослідження психічно хворих» (Ташкент, 1970) вийшла накладом 4 тис. примірників і була малодоступною для психологів інших республік СРСР. Першим загальнодоступним практичним діагностичним посібником для медичних психологів стала написана у співавторстві з І. Крук «Патопсихологічна діагностика» (Київ, 1986), яка відразу стали бібліографічної рідкістю.

Праці

Экспериментально-психологическое исследование психически больных. Ташкент : Медицина, 1970. 176 с.
Клиника приобретенного слабоумия. Киев : Здоровья, 1976. 152 с.
Клиническая патопсихология. Ташкент : Медицина, 1976. 324 с.
Расстройства мышления. Киев : Здоровья, 1983. 192 с.
Эпонимические термины в психиатрии, психотерапии и медицинской психологии. Киев : Вища школа, 1984. 448 с.
У с п і в а в т. — Психологическая диагностика интеллекта и личности. Киев : Вища школа, 1978. 142 с.
Психиатрический диагноз. Киев : Вища школа, 1979. 200 с.
Патопсихологическая диагностика. Киев : Здоровья, 1986. 280 с.
Практическая патопсихология: руководство для врачей и медицинских психологов. Ростов-на-Дону : Феникс, 1996. 448 с.
Толковый словарь психиатрических терминов : в 2 т. Ростов-на-Дону : Феникс, 1996.

Література

Шатайло Н. А. Вопросы комплексно-системной методологии в работах В. М. Блейхера и их значение для современной клинической психологии // Вісник асоціації психіатрів України. 2013. № 6. С. 9–10. URL: http://www.mif-ua.com/archive/article/37756
Худик В. А. Вадим Моисеевич Блейхер и его вклад в мировую психиатрию и патопсихологию // Коррекционно-педагогическое образование. 2020. № 1 (21). С. 88–97. URL: https://www.calameo.com/read/00326205696ec7b03c10f
Vadim Moiseevich Bleikher // Prabook. URL: https://prabook.com/web/vadim_moiseevich.bleikher/343332

Автор ВУЕ

Редакція_ВУЕ

Покликання на цю статтю: Блейхер, Вадим Мойсейович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Блейхер, Вадим Мойсейович (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 17.08.2025