Блаватський, Володимир Дмитрович

Блава́тський, Володи́мир Дми́трович (11.09.1899, м. Санкт-Петербург, тепер Росія —10.11.1980, м. Москва, тепер Росія) — археолог, мистецтвознавець, фахівець із давньогрецького мистецтва, керівник археологічних розкопок на місці давньогрецьких міст Північного Причорномор’я. Чоловік Т. Блаватської.

Блаватський, Володимир Дмитрович (Владимир Дмитриевич Блаватский)
Народження	11.09.1899
Місце народження	Санкт-Петербург
Смерть	10.11.1980
Місце смерті	Москва
Місце поховання	Москва
Alma mater	Московський державний університет імені М. В. Ломоносова
Місце діяльності	Росія, Україна
Напрями діяльності	археологія, історія

Життєпис і діяльність

Народився у збіднілій дворянській родині. 1917 закінчив 3-тю Московську гімназію. Вступив до Московського університету (тепер Московський державний університет імені М. В. Ломоносова). 1917–1919 навчався на історико-філологічному факультеті, а після його розформування — на факультеті суспільних наук (1919–1923). Водночас проходив військову службу (1919–1922) в Московському гарнізоні Червоної армії.

Від 1924 працював у відділі античного мистецтва Державного музею образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна. Від 1925 — аспірант Російської асоціації НДІ суспільних наук. 1925–1929 упродовж п’яти сезонів працював на розкопках Ольвії (тепер Миколаївська обл., Україна).

1929 захистив кандидатську дисертацію «Чорнофігурні лекіфи V ст. до н. е. з еллінських міст Північного Причорномор’я» (науковий керівник — Б. Фармаковський).

У 1930-х працював у Московському відділенні Державної академії історії матеріальної культури (1937 реорганізована в Московське відділення Інституту історії матеріальної культури АН СРСР, 1945 — в Інститут історії матеріальної культури АН СРСР [ІІМК], а 1959 — в Інститут археології АН СРСР).

Від 1939 паралельно з дослідницькою роботою викладав низку курсів з історії античних держав і античного мистецтва в Московському державному університеті (від 1939 — доцент).

У березні-травні 1933 заарештований за «справою скаутів». Звільнений за відсутністю складу злочину після закриття справи. З липня 1941 до січня 1942 перебував на військовій службі. Після контузії демобілізований. Повернувся до м. Москви й відновив наукову й викладацьку роботу. 1943 захистив докторську дисертацію, отримав ступінь доктора мистецтвознавства. Від 1943 — професор Московського державного університету (працював на цій посаді до виходу на пенсію 1971).

Від 1944 — завідувач новоствореного сектору античної археології Інституту історії матеріальної культури АН СРСР (очолював сектор до 1971).

1945–1958 керував Пантікапейською археологічною експедицією (м. Керч).

Від 1957 — один з ініціаторів створення й головних організаторів Азово-Чорноморської підводної археологічної експедиції. У рамках її роботи зі застосуванням нового обладнання вперше досліджено збережені під водою залишки давніх поселень Північного Причорномор’я, що опинилися під водою через зміну берегової лінії.

Від середини 1960-х через погіршення стану здоров’я поступово відійшов від наукової роботи. Від 1971 — на пенсії. Помер і похований у м. Москві.

Упродовж 1940-х – 1960-х опублікував численні праці з історії мистецтва, сільського господарства, історії містобудування й військової справи давньогрецьких міст на території сучасної України, зокрема Ольвії, Херсонеса й Пантікапея. У працях ученого вперше порушено низку питань історії давньогрецьких міст Північного Причорномор’я: військової справи, впливу природних умов на економічне життя міст, розвиток сільського господарства довкола них тощо.

Визнання

Член-кореспондент Академії наук СРСР (1943), Угорського товариства класичних старожитностей (1962), Німецького археологічного інституту (1966). Член Міжнародної ради підводної археології (1964).

Орден Трудового Червоного прапора (1945), орден Леніна (1954), орден «Знак пошани» (1975).

Праці

Греческая скульптура. Москва : Искусство, 1939. 214 с.
Земледелие в античных государствах Северного Причерноморья. Москва : Академия наук СССР, 1953. 205 с.
История античной расписной керамики. Москва : Московский университет, 1953. 304 с.
Блаватский В. Д. Очерки военного дела в античных государствах Северного Причерноморья. Москва : Академия наук СССР, 1954. 159 с.
Античная археология Северного Причерноморья. Москва : Академия наук СССР, 1961. 230 с.
Пантикапей: Очерки истории столицы Боспора. Москва : Наука, 1964. 232 с.

Література

Шелов Д. Б. В. Д. Блаватский — исследователь античного мира // Культура античного мира: к 40-летию научной деятельности В. Д. Блаватского. Москва : Наука, 1966. С. 5–10.
Кругликова И. Т. К 70-летию Владимира Дмитриевича Блаватского // Советская археология. 1969. № 4. С. 108–111.
Тимир-Булатова С. В. Д. Блаватський как исследователь военного дела Северного Причерноморья // Parabellum Novum. 2021. Вып. 14 (47). С. 162–168.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Блаватський, Володимир Дмитрович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Блаватський, Володимир Дмитрович (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено: 10.03.2025