Бетатрон

Бетатро́н — циклічний індукційний пришвидшувач електронів (бета-частинок) до енергії у сотні мегаелектронвольтів.

Діючий бетатрон 1940 створили Д. В. Керст (1911–1993; США) і Р. Сербер.

У бетатроні електрони розганяються вихровим електричним полем, яке утворюється внаслідок швидкого зростання неоднорідного магнітного поля струму, що затримує електрони на коловій орбіті. Пришвидшені електрони в кільцевій камері напрямляються на об’єкт обстрілу в самій камері. Радіальну залежність магнітного поля підбирають так, щоб радіус орбіти був сталим.

Бетатрон є джерелом жорсткого рентгенівського (див. Рентген) випромінювання. Застосовують у ядерних дослідженнях, терапії променевій, дефектоскопії.

Література

Біленко І. І. Фізичний словник. 2-ге вид., перероб. і допов. Київ : Вища школа, 1993. 319 с.
Булавін Л. А., Тартаковський В. К. Ядерна фізика. 2-ге вид., перероб. і допов. Київ : Знання, 2005. 439 с.
Азарєнков М. О., Булавін Л. А., Олефір В. П. Електрика та магнетизм. Харків : Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2018. 564 с.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Бетатрон // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бетатрон (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 27.06.2022