Бернштейн, Сергій Натанович

Бернште́йн, Сергі́й Ната́нович (05.03.1880, м. Одеса, тепер Одеської області, Україна — 26.10.1968, м. Москва, тепер Росія) — математик, доктор математики (з 1904, м. Париж), доктор чистої математики (з 1914, м. Харків), професор (з 1907), дійсний член Всеукраїнської академії наук (від 1925; з 1936 — Академія наук УРСР), Академії наук СРСР (від 1929), іноземний член Паризької академії наук (з 1929).

Бернштейн, Сергій Натанович
Народження	05.03.1880
Місце народження	Одеса
Смерть	26.10.1968
Місце смерті	Москва
Напрями діяльності	математика, диференціальні рівняння, теорія ймовірностей, механіка

Життєпис

Батько — доктор медицини, доцент анатомії і фізіології Новоросійського університету (тепер Одеський національний університет імені І. І. Мечникова) Н. Бернштейн (1836–1891; тепер Україна).

Закінчив Паризьку вищу електротехнічну школу (1902), Паризький університет (Сорбонну; 1904).

Бернштейн розв’язав 19-ту та 20-ту Гільберта проблеми (1900 на Міжнародному математичному конгресі у м. Парижі Д. Гільберт сформулював 23 важливих математичних проблеми, розв'язання яких, на його думку, сприяло б подальшому розвитку математики).

Повернувся до Росії, працював у приватних школах. Здав магістерські іспити. 1907–1908 працював професором Жіночих політехнічних курсів у м. Санкт-Петербурзі.

Переїхав до м. Харкова: від 1907 — приват-доцент, 1920–1933 — професор, керівник науково-дослідної кафедри прикладної математики Харківського університету (тепер Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна); водночас 1908–1918 — професор Вищих жіночих курсів.

З ініціативи Бернштейна та Д. Синцова відкрито Український інститут математичних наук (від 1933 — Науково-дослідний інститут математики та механіки при Харківському університеті, проіснував до 1950), його директором призначено Бернштейна (1928–1931).

1933 переїхав до м. Ленінграда (тепер Санкт-Петербург, Росія). Професор Ленінградського індустріального інституту (тепер Санкт-Петербурзький політехнічний університет Петра Великого) та Ленінградського державного університету (1934–1941).

Від 1935 — співробітник Математичного інституту імені В. А. Стеклова АН СРСР (м. Москва; тепер Математичний інститут ім. В. А. Стеклова Російської академії наук).

Діяльність

Бернштейн — автор понад 250 наукових публікацій українською, німецькою, французькою мовами з історії математики і механіки, методики викладання математики.

Заснував наукові школи в містах Харкові, Ленінграді, Москві. Досліджував питання теорії диференціальних рівнянь із частинними похідними, теорії функцій та ймовірностей теорії. Бернштейн разом з учнями створив нову галузь теорії функцій — конструктивну теорію функцій, розвинувши ідеї П. Чебишева про наближення функцій многочленами. Запропонував першу (1917) аксіоматику в теорії ймовірностей. Побудував загальну теорію кореляції, поширення центральних граничних теорем на суми стохастично залежних випадкових величин, зв’язаних неоднорідним Маркова ланцюгом. Розробив теорію слабозалежних випадкових величин і вказав низку застосувань ймовірнісних методів у фізиці, статистиці й біології.

Побудував поліноми (поліноми Бернштейна), доводячи апроксимаційну Вейєрштраса теорему, що знайшли застосування в різних сферах математики.

Бернштейн знайшов умови аналітичності розв’язку рівнянь еліптичного і параболічного типів з аналітичними коефіцієнтами та однозначності розв’язання Діріхле задачі для квазілінійних еліптичних рівнянь.

Також отримав важливі результати в диференціальній геометрії.

Нагороди та визнання

Почесний член Московського (1940), Французького (1944), Ленінградського (1966) математичного товариств.

Почесний доктор Алжирського (1944) і Паризького (1945) університетів.

Премії Бельгійської (1911) та Паризької (1926) академій наук.

Сталінська премія (1942).

На будинку в м. Харкові, де 1917–1933 учений мешкав, 10.03.2020 відкрито меморіальну дошку.

Праці

Исследование и интегрирование дифференциальных уравнений с частными производными второго порядка эллиптического типа. Москва : Огни, 1908. 551 c.
О наилучшем приближении непрерывных функций посредством многочленов данной степени // Сообщения Харьковского математического общества. Вторая серия. 1912. Т. 13. С. 49–144.
Опыт аксиоматического обоснования теории вероятностей // Сообщения Харьковского математического общества. Вторая серия. 1917. Т. 15. С. 209–274.
Теория вероятностей. 2-е изд., доп. Москва; Ленинград : Государственное технико-теоретическое издательство, 1934. 412 с.
О многочленах, ортогональных в конечном интервале. Харьков : Государственное научно-техническое издательство Украины, 1937. 128 с.
Экстремальные свойства полиномов и наилучшее приближение непрерывных функций одной вещественной переменной. Москва ; Ленинград : ОНТИ, 1937. 203 с.
Собрание починений : в 4 т. Москва : Академия наук СССР, 1952–1956.
Аналитическая природа решений дифференциальных уравнений эллиптического типа. Харьков : Харьковский государственный университет, 1956. 97 с.

Література

Ахиезер Н. И. Академик С. Н. Бернштейн и его работы по конструктивной теории функций. Харьков : Харьковский государственный университет им. А. М. Горького, 1955. 112 с.
Математика в афоризмах, цитатах і висловлюваннях / Уклад. Н. О. Вірченко. Київ : Вища школа, 1974. 272 с.
Рыжий В. С. Из истории механико-математического факультета Харьковского университета (до 2011 года). Харьков : Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2014. 354 с.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Бернштейн, Сергій Натанович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бернштейн, Сергій Натанович (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 29.02.2024

[Категорія:]]