Березін, Юхим Йосипович

Бере́зін, Юхим Йосипович (сценічний псевдонім — Штепсель; 11.11.1919, м. Одеса, тепер Україна — 29.05.2004, м. Тель-Авів, Ізраїль) — актор, артист розмовного жанру, народний артист УРСР (з 1960).

Березін, Юхим Йосипович
Псевдоніми	Штепсель
Народження	11.11.1919
Місце народження	Одеса
Смерть	29.05.2004
Місце смерті	Тель-Авів
Місце діяльності	Україна, Ізраїль
Напрями діяльності	акторське мистецтво

Відзнаки
Ордени	Вітчизняної війни ІІ ст., Червоної Зірки, Знак пошани
Медалі	За трудову відзнаку, За оборону Сталінграда, За оборону Києва, За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні, За взяття Кенігсберга, За взяття Берліна, За звільнення Варшави, За звільнення Праги

Життєпис

Народився у сім’ї працівника цирку. У шкільні роки освоїв циркові номери, виступав у самодіяльності. Закінчив режисерський факультет Київського інституту театрального мистецтва (1941; тепер Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого), курс Г. Полежаєва (1900–1986; тепер РФ). Навчався разом з Ю. Тимошенком. Відтоді виступав на сцені.

Творчість

З 1940 — на Українській естраді (з 1959 — Укрконцерт; 1947–1948 — головний режисер).

Під час Другої світової війни з 1941 виступав як артист-гуморист-сатирик у складі Ансамблю пісні й танцю Південно-Західного, згодом 1-го Білоруського фронту перед воїнами на передовій. Створив образ кухаря Галкіна. ́́Його партнером був Ю. Тимошенко в образі банщика Мочалкина. Виконував разом з партнером інтермедії, сатиричні куплети й частівки. Образи вирізнялися сценічною завершеністю, гостротою сатири, піднімали бойовий дух. З цими персонажами влітку 1942 актори виступали у м. Москві на Днях України; брали участь в обороні міст Сталінграда і Києва, звільненні Варшави та Праги від німецько-фашистських загарбників. Артисти виступали 1944 на території звільнених міст Польщі польською мовою. Разом з армією дійшли до Берліна.

Після демобілізації (1945) Березін продовжив виступи на естраді. Від 1946 сформували разом з Ю. Тимошенком гумористично-сатиричний дует — Штепсель і Тарапунька. Псевдонім Штепсель виник тому, що у той час артист виходив на сцену в образі електромонтера. У цих образах актори успішно виступили на Всесоюзному конкурсі артистів естради (1946). У період невеликої перерви у виступах дуету (1946–1948) Березін працював режисером Київського російського драматичного театру ім. Л. Українки (тепер Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки).

Згодом дует возз’єднався та упродовж понад 35 років був найпопулярнішим на теренах не лише України, а й усього СРСР. За рік давали близько 1 тис. концертів. Використовували у виступах українську і російську мову, ретельно добирали українські слова, які були б суголосні з російськими. Народний гумор, дотепність поєднували з природною шляхетністю.

Створювали естрадні спектаклі. Серед перших був «Везли естраду на Декаду», поставлений влітку 1960, під час Декади українського мистецтва у м. Москві. Згодом разом із Ю. Тимошенком виступав у виставах: «Двадцять з гаком» (1961), «Хвилюйтесь, будь ласка» (1978–1979), «Моя хата з краю» (1986) тощо. Знявся у ролі Штепселя у фільмах «Тарапунька і Штепсель під хмарами» (1954), «Штепсель одружує Тарапуньку» (1957), «Їхали ми, їхали» (1962), «Сміханічні пригоди Штепселя і Тарапуньки» (1971), «Від і до» (1977; у всіх — співавтор сценарію та режисер; всі — Київська кіностудії імені О. П. Довженка), «Веселі зірки» (1954, режисер В. Строєва, кіностудія «Мосфільм»), «Легке життя» (1964, режисер В. Дорман, кіностудія імені М. Горького). У складі дуету виконував інтермедії та мініатюри К. Бахнова (1924, тепер Україна — 1994, РФ), О. Каневського (нар. 1933, Україна), М. Костюковського (1921, тепер Україна — 2011, РФ), Р. Віккерса (1931–2000; Україна), М. Бєлєнького (1950, тепер Україна — 2022, Ізраїль), П. Глазового, Ю. Тимошенка, власні твори.

Після смерті Ю. Тимошенка (1986) виступав з програмами його пам’яті «Штепсель про Тарапуньку».

На початку 1990-х виїхав до Ізраїлю. Після інсульту за станом здоров’я не міг повернутися в Україну. Похований на кладовищі Яркон у м. Петах-Тікве.

Нагороди та визнання

Нагороджений орденами Вітчизняної війни ІІ ступеня (1985), Червоної Зірки (1943, 1944), «Знак пошани», медалями «За трудову відзнаку», «За оборону Сталінграда», «За оборону Києва», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні», «За взяття Кенігсберга», «За взяття Берліна», «За звільнення Варшави», «За звільнення Праги».

На будинку в м. Одесі, де народився і жив актор, встановлено меморіальну дошку (2018).

Література

Виступають Тарапунька й Штепсель. Київ : Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР, 1960. 132 с.
Слободенко О. А. Дарований людям сміх. Київ : Мистецтво, 1979. 110 с.
Мистецтво України: Біографічний довідник / Упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський; за ред. А. В. Кудрицького. Київ : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. 700 с.
Каневский А. Жизнь и приключения Тарапуньки и Штепселя. Київ : Саміт-Книга, 2021. 176 с.

Автор ВУЕ

Редакція_ВУЕ

Покликання на цю статтю: Березін, Юхим Йосипович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Березін, Юхим Йосипович (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 19.05.2024