Бердник, Олесь Павлович

Бе́рдник, Оле́сь Па́влович (справжнє ім’я — Олександр; 27.11.1926, с. Вавилове, тепер Миколаївського району Миколаївської області, Україна — 18.03.2003, с. Гребені, Обухівський район Київської області, Україна) — письменник-фантаст, футуролог, громадський діяч, дисидент, правозахисник, член-засновник Української Гельсінської групи. Писав українською мовою.

Бердник, Олесь Павлович
Справжнє ім’я	Олександр
Народження	27.11.1926
Місце народження	Вавилове
Смерть	18.03.2003
Місце смерті	Гребені
Напрями діяльності	література, футурологія

Життєпис

Походив з сільської родини, батько — Павло Трохимович Бердник, так само як дід і прадід, були ковалями. Мав старшу сестру Ольгу.

1930 сім’я Бердника переїхала до м. Києва.

1944 вступив до лав Червоної армії, був поранений, демобілізований у 1946. Упродовж 1946–1949 навчався у Київській театральній студії при Театрі імені Івана Франка (тепер Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка), працював у театрі, одночасно — позаштатним журналістом у столичних газетах.

Відкрито виступив проти радянської політики в галузі культури і мистецтва, за що 1949 був заарештований та звинувачений у «зраді батьківщини». 1950 засуджений до 10 р. позбавлення волі. Відбував покарання у таборах на Півночі СРСР та Казахстані; двічі намагався втекти. У 1955 помилуваний завдяки т. з. покаянню.

По поверненні в Україну розпочав літературну діяльність. З 1958 — член Спілки письменників України (тепер Національна спілка письменників України).

Разом з М. Руденком, О. Мешко та ін. активно працював у Гельсінській спілці.

Після виходу книги «Зоряний корсар» (1971), що стала культовим україномовним твором у вільнодумчому середовищі, зазнав гострої офіційної критики за «космічний націоналізм», містицизм, «православний гуманізм» тощо, був виключений із СПУ (книгу вилучено з бібліотек).

У березні 1979 О. Бердника було вдруге заарештовано за звинуваченням у проведенні «антирадянської агітації й пропаганди»; засуджено до 6 р. ув’язнення та 5 р. заслання. В засланні у Пермській області (тепер Пермський край, РФ) перебував до 1984, повернувся в Україну.

Після проголошення незалежності України вів активну громадську діяльність, здійснив поїздки до США, Канади, брав участь у Конгресах українців.

З 1997 через важку хворобу припинив громадську та літературну творчість.

Був двічі одружений, мав доньку від першого шлюбу, доньку і сина від другого.

Похований на території своєї дачі.

Громадська діяльність

1987 О. Бердник заснував громадську організацію «Ноосферний фронт “Зоряний ключ”», метою якої визначив: «збереження духовних цінностей народів і племен, набутих у віках тяжкої космоісторії, які безповоротно втрачаються і девальвуються в круговерті псевдоцивілізації».

1989 проголосив створення Української Духовної Республіки, яку метафорично визначав як «збір людських сердець для загального дійового сплеску». Був ідеологом та очільником об’єднання. Організаційним виявом УДР став Перший Всесвітній собор Святої України, що відбувся 07.07.1990 у м. Коломиї. Всього було проведено сім соборів під проводом О. Бердника, інші — без його участі.

Були знаними також публічні лекції діяча та статті з футурології.

Творчість

Автор понад 20-ти романів і повістей. Перша збірка фантастичних повістей та оповідань «Поза часом і простором» вийшла 1957. У своїй творчості письменник розглядав людину переважно як «космічну істоту», громадянина не тільки людства, а й усього Всесвіту. Майбутнє людства вбачав у єднанні на рівних засадах всіх націй та етносів. Водночас космополітичні ідеї у творчості Бердника сполучаються з україноцентризмом та києвоцентризмом, набуваючи глокалізаційних рис («глобалізація по-українськи»).

Неодмінним героєм Бердникової творчості постає герой-бунтівник, герой-мрійник, який бореться з гнітом засобами духовного розвитку та самовдосконалення; ідею внутрішньої свободи людини протиставляє несвободі зовнішній. Образи Космократорів із «Зоряного корсара», Горіора з «Камертону Даждьбога», Вайвасвати з «Подвигу Вайвасвати» виразно ілюструють світоглядні ідеали автора.

У творах Бердника висвітлюється розмова про космоісторичну естафету віків, в якій переплітаються сюжети минулого, сучасного й прийдешнього. В незавершеному романі «Вічне начало. Психоаналітична феєрія» своє бачення майбуття цивілізаційного розвитку людства Бердник описав так: «Самодостатність — головна теза ХХІ віку, основний ключ всіх пошуків — у енергетиці, економіці, творчості, пізнанні тощо. Самодостатність — повна індивідуалізація, завершеність. Плід Еволюції, за якого спілкування людей і світу є вже не споживання, а віддавання (як у Сонця)». Серед творів: «Діти Безмежжя» (1963), «Чаша Амріти» (1968), «Покривало Ізіди» (1969), «Альтернативна Еволюція», «Вогнесміх» (обидва — 1987), казки та легенди «Серце Матіоли» (1991) та ін. Найвідоміший роман — «Зоряний корсар» (1971), перекладений 26 мовами.

Визнання

Нагороджений Орденом «За мужність» I ступ. (2006, посмертно) за «громадянську мужність, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи і демократії» та з нагоди 30-ї річниці створення Української Гельсінської спілки.

На честь діяча названо вулиці у містах Києві та Миколаєві.

Додатково

Через помилку, допущену в сільраді при реєстрації немовляти, офіційною датою народження Олеся Бердника було записано 25 грудня. Це допомогло йому врятуватися від вивезення в Німеччину в роки німецької окупації України.

Цитата

«Олесь Павлович мріяв про нову Україну, нове людство, нові стосунки між людьми, Божу конституцію для держав, про духовні нації, щоби люди змагалися в дусі, у духовних досягненнях, а не у війнах та в озброєнні… Про таку Україну він мріяв і вважав, що коли Україні Бог послав незалежність, то це для того, щоб створити на планеті прецедент такої Духовної республіки».
Сокоринська-Бердник В. С. Інтерв’ю 15 січня 1999 року. URL: http://khpg.org/archive/index.php?id=1197812917

Твори

Серце Всесвіту. Київ : Тріада-А, 2004. 736 с.
Чаша Амріти. Київ : Тріада-А 2004. 624 с.
Вогнесміх. Київ : Тріада-А 2006. 560 с.
Серце Матіоли. Київ : Книга, 2007. 56 с.
Покривало Ізіди. Київ : Схід-Захід, 2010. 894 с.
Вічне начало. Психоаналітична феєрія. Київ : Схід-Захід, 2011. 288 с.
Зоряний корсар. Київ : Terra Incognita, 2019. 368 с.

Література

Гречаник І. П. Бердник Олесь Павлович // Історія української літератури XX століття / За ред. Т. С. Пінчук. Луганськ : Глобус, 2011. С. 182–225.
Мороз Р. В. Проти вітру. Спогади дружини українського політв’язня. Харків: Права людини, 2012. 288 с.
Ліхтенштейн Є. В. Вчення Олеся Бердника // Новітні та нетрадиційні релігії і містичні рухи України / За заг. ред. В. Бедь, В. Петрика. Київ : ДНУ «Книжкова палата України», 2016. С. 267–270.
Гриценко Н. Научная фантастика, коммунизм и постчеловечество. Историко-литературный обзор // Млечный Путь, XXI век. 2021. № 1. С. 164–166.

Автор ВУЕ

Д. В. Базик

Покликання на цю статтю: Базик Д. В. Бердник, Олесь Павлович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бердник, Олесь Павлович (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 21.12.2021