Бела I

Бе́ла I (угор. I. Béla; між 1015 і 1020, поселення Девін, тепер у межах м. Братислави, Словаччина — 11.09.1063, с. Демеш, тепер медьє Комаром-Естергом, Угорщина, або околиці поселення Девін, Словаччина) — державний діяч, король Угорщини (1060–1063) з династії Арпадів. Позашлюбний син князя Вазула (бл. 976 — бл. 1037; тепер Угорщина) чи його брата Ласло Лисого (?–1029; тепер Угорщина).

Бела I (I. Béla)
Народження	1015
Місце народження	Словаччина
Смерть	11.09.1063
Місце діяльності	Угорщина
Напрями діяльності	Король

Життєпис і діяльність

Бела І є першим відомим носієм імені «Бела». Імовірні версії походження імені — запозичення зі слов’янських мов (від «білий») або з давньотюркського «bujla» — «благородний».

Після осліплення 1031 князя Вазула (був претендентом на угорський престол), малолітній Бела з братами втік із країни.

Перебуваючи у вигнанні, Бела І вступив на службу до польського князя Мешка ІІ (990–1034; тепер Польща). Відзначившись у боях, він одружився на одній із дочок князя Мешка — Ріксою або Аделаїдою (повідомлення джерел варіативні).

Щодо місця перебування в період 1034–1038 джерела подають суперечливі свідчення.

1038–1048 мешкав у м. Києві при дворі Ярослава Мудрого. Повернувся до Угорщини на запрошення свого брата Андраша I, який на той час не мав спадкоємців. Отримав від нього в уділ третину угорського королівства на правах окремого герцогства. Кінець 1040-х — перша половина 1050-х став періодом фактичного співправління короля Андраша І з Белою І.

Стосунки між ними погіршились після народження сина Андраша І Шоломона (1053) та оголошення його спадкоємцем престолу (1057–1058).

Формально відмовившись від претензій на престол, Бела І 1060 виїхав у Польщу до короля Болеслава ІІ Сміливого (брата дружини Бели І). Того ж року повернувся до Угорщини з отриманим від Болеслава ІІ військом. Після короткого протистояння розгромив війська Андраша І, який невдовзі помер від поранень. Бела І коронований 06.12.1060 у королівській резиденції в м. Секешфехерварі. Племінника Бели І Шоломона його прихильники вивезли до Німеччини. Він отримав притулок при дворі малолітнього імператора Генриха IV (1055–1061 регенткою була його мати Агнесса де Пуатьє; бл. 1025–1077).

Здобувши владу, Бела І уник поглиблення протистояння між різними групами угорської аристократії, забезпечив недоторканість майна й родичів прихильників Шоломона. Бела І провів успішну фінансову реформу і сформував консультативний орган із представників усіх вільних станів Угорщини.

1063 монархи німецьких держав, які входили до Священної Римської імперії, запланували вторгнення до Угорщини (з метою передачі престолу принцу Шоломону).

Бела І скликав представників вільних станів до резиденції в с. Демеші для обговорення подальших дій. Згідно з повідомлення пізнішого хроніста («Ілюстрована хроніка, або Хроніка актів угорців Марка де Кальта» — лат. «Chronicon Pictum, or Marci de Kalt Chronica de Gestis Hungarorum»; 1358), Бела І зазнав смертельних поранень унаслідок нещасного випадку.

Похований у монастирі Сексард (м. Сексард, тепер медьє Тольна, Угорщина).

Визнання

Белі І встановлено пам’ятники в м. Сексарді (неподалік від місця його поховання) і в Національному історичному парку в с. Опустасері (медьє Чонград, Угорщина).

Додатково

Існують різні версії щодо смерті Бели І. За однією версією, він зазнав смертельних поранень: під ним розколовся трон, і король Бела І впав на підлогу (це повідомлення відсутнє в інших джерелах). Після отримання смертельних поранень був вивезений із резиденції і помер поблизу поселення Девін. За іншою версією, помер у тій самій резиденції, де став жертвою нещасного випадку.

Джерела

The Hungarian illuminated chronicle: Chronica de gestis Hungarorum / Ed. by D. Dercsenyi. New York : Taplinger Publishing Company, 1970. 350 p.
Gesta Hungarorum. Літопис Анонімуса про діяння угорців під час пошуків і віднайдення Батькіщини / Пер. з лат. і угор. К. Найпавер. Ужгород : Карпати, 2005. 124 с.

Література

Kristó G. Die Arpaden-Dynastie: die Geschichte Ungarns von 895 bis 1301. Budapest : Corvina, 1993. 310 p.
Engel P. Realm of St. Stephen: A History of Medieval Hungary. London : Tauris, 2001. 472 p.
Волощук М. «Русь» в Угорському королівстві (ХІ — друга половина XIV ст.): суспільно-політична роль, майнові стосунки, міграції. Івано-Франківськ : Лілея НВ, 2014. 496 c.