Бачинський, Юліан Олександрович

Український дипломат – Юліан Олександрович Бачинський. ЦДАВО України, ф. 3914, оп. 1, спр. 29, арк. 2.

Бачи́нський, Юліа́н Олекса́ндрович (28.03.1870, с. Новосілки, тепер Підгаєцький р-н, Тернопільська обл., Україна — 06.06.1940, точно невідомо, імовірно м. Медвеж’єгорськ, Республіка Карелія, Росія) — політичний і державний діяч, публіцист, видавець, науковець.

Бачинський, Юліан Олександрович

Народження 28.03.1870
Місце народження Новосілки
Смерть 06.06.1940
Місце смерті Росія
Місце поховання точно невідомо
Alma mater Львівський національний університет імені Івана Франка
Напрями діяльності Політичний і державний діяч, публіцист, видавець, науковець


Життєпис

Народився в сім’ї священика, який згодом досяг високого становища в ієрархії УГКЦ.

Здобув початкову домашню освіту. Навчався в трьох гімназіях: Львівській із німецькою мовою викладання (1880–1882), Дрогобицькій реальній ім. Франца Йосипа (1882–1883), завершив середню освіту 1890 в Академічній гімназії м. Львова.

Того ж року вступив на юридичний факультет Львівського університету (тепер Львівський національний університет імені Івана Франка), навчався в Берлінському університеті. На гімназійні і студентські роки припало формування його політичних поглядів, яке відбувалося під впливом І. Франка та М. Драгоманова.

Двадцятирічним юнаком увійшов до «заряду» (керівництва) Русько-української радикальної партії (РУРП), обраного на її першому з’їзді 04–06.10.1890 в м. Львові.

Юліан Бачинський був одним із дев’яти засновників Української соціал-демократичної партії Галичини і Буковини (УСДП), установчі збори якої відбулися 17.09.1899 у м. Львові, понад 20 років входив у керівні органи партії, залишив помітний слід як соціал-демократичний теоретик.

На межі століть два роки вивчав робітничий рух в Австрії, Угорщині, Італії, Англії, Швейцарії. Франції. Після повернення додому ініціював проведення першої конференції УСДП, яка відбулася 21–22.03.1903 у м. Львові.

1905–1905 відвідав США й Канаду.

На початку Першої світової війни увійшов до створеної у Львові Головної української ради від соціал-демократичної партії.

1915 мобілізований до Австро-Угорської армії.

У жовтні 1918 став членом Української Національної Ради, яка проголосила створення Української держави, що згодом одержала назву ЗУНР.

1919 уряд Української Республіки призначив Ю. Бачинського Головою Надзвичайної дипломатичної місії УНР у м. Вашингтоні. Після дворічної роботи в США переїхав до м. Відня, а звідти — до м. Берліна, де з невеликими перервами прожив до 1933.

Наприкінці 1933 разом з донькою Оленою прибув до тодішньої столиці Радянської України м. Харкова, де влаштувався на роботу в «Українську радянську енциклопедію» і уклав угоду з видавництвом «Український робітник» про підготовку книги «16 років Радянської України».

У листопаді 1937 арештований органами НКВС. На допитах — індивідуальних і віч-на-віч — Ю. Бачинський жодного разу не свідчив проти своїх товаришів, хоча вони не відповідали йому тим самим. На одному з них дозволив собі заявити: «Україна в даний час є провінцією Російської радянської республіки, а не рівноправною з нею. Необхідно вести роботу за більшу самостійність України. КП(б)У не мала б входити в ВКП(б), а повинна була увійти в ІІІ Інтернаціонал самостійною секцією».

У вироці суду зазначено, що Ю. Бачинський прибув в Україну як активний член ОУН для об’єднання контрреволюційного підпілля, формування терористичних груп для підготовки і здійснення терактів щодо керівників Радянського уряду і компартії, організації саботажу і шкідництва на окремих підприємствах і установах УРСР. На підставі цього його було позбавлено волі на десять років з конфіскацією майна. Обвинувачений винним себе не визнав.

06.06.1940 помер у радянському концтаборі. 1957 Військова колегія Верховного Суду СРСР його реабілітувала.

Діяльність

На початку 1890-х переклав українською мовою праці «Розвиток соціалізму від утопії до науки» Ф. Енгельса та «Соціалізм утопічний і науковий» Ф. Енгельса і П. Лафарга, які після опублікування конфіскувала поліція.

1895 (друге вид. — 1900, третє — 1924, четверте — 2003) у світ вийшла його найвідоміша праця «Україна irredenta». У науковій літературі по-різному перекладають її назву: Україна пригнічена, поневолена, уярмлена, возз’єднана, незалежна тощо. У праці автор уперше довів, що політична самостійність і соборність України є життєвою потребою її економічного і культурного розвитку, пристосував економічну доктрину марксизму до аргументації необхідності створення Української національної соборної держави; вдався до обґрунтування вищості ідеї держави, ідеї нації; підійшов до розуміння потреби створення української політичної нації; започаткував вивчення економічних причин першої хвилі української еміграції. Основоположні ідеї «Україна irredenta» були закладені в нову програму РУРП. Так уперше в історії українського руху постулат політичної самостійності України був уведений у програму окремої партії.

На 6-му з’їзді РУРП у Львові 19.09.1897 Ю. Бачинський виступив з рефератом «Поділ Галичини», у якому, всебічно розглянув і обґрунтував з позицій економічного детермінізму необхідність поділу Галичини на Східну (українську) і Західну (польську) частини, об’єднання першої з Буковиною в один автономний український округ, що стане важливим чинником у боротьбі за національні та політичні права, передумовою відтворення Української держави. Водночас він не обмежував український національно-визвольний рух кордонами Австро-Угорщини, а закликав перенести його за р. Збруч і підняти весь український народ на боротьбу за політичну незалежність і соборність України. Одним із перших вніс на порядок денний справи селянських страйків. Про необхідність їх організації і проведення як ефективного засобу поліпшення економічного становища та політичного виховання «сільського люду» говорив на з’їздах радикальної партії ще в 1893 і 1894, але його розгляд відклали до 7-го (1897) і 9-го (1899) з’їздів РУРП.

1904 видав книгу «Гльосси», яка стала чи не першою науково-публіцистичною працею в українській літературі того часу про початки партійної структуризації галицького суспільства, суть і завдання політичних партій.

Ю. Бачинському належить особлива заслуга у справі виокремлення української соціал-демократичної партії з польської. Маніфестом і програмою партійної діяльності в цьому напрямі стала його праця «Взаїмні відносини соціал-демократичних партій, української і польської, в Східній Галичині» (1910). Зміст роботи був основною темою для обговорення на партійних форумах українських соціал-демократів упродовж 1911: Конференції 29.01 і 4-го Конгресу 03–04.12 в м. Львові.

Курс на «українізацію» УСДП знайшов різкий спротив соціал-демократів панівних націй Австро-Угорської імперії в Галичині — польської та австрійської. Зокрема, О. Бауер у статті «Інтернаціонал націоналістів» характеризував книжку Ю. Бачинського як таку, що містить у собі напади не лише проти польських товаришів, а й проти тієї політики партії, що прагне союзу з польськими партійцями. У такому ж дусі О. Бауер написав ще одну статтю — «Галицькі партійні з’їзди». На них Ю. Бачинський відповів брошурою «Зразок публіцистичної несовісности: відповідь О. Бауерови», у якій вкотре проявив послідовність і принциповість у відстоюванні і захисті українських національних інтересів у європейському соціал-демократичному русі.

Від початку своєї партійної діяльності добре усвідомлював особливе значення і місце преси в політичній роботі. Справа організації видавництва газет, журналів, науково-популярних книг неодноразово була темою його рефератів на партійних з’їздах радикалів і соціал-демократів. Ю. Бачинський акцентував, що від доброї партійної преси передусім залежить успіх агітації. Співпрацював із такими виданнями: «Народ», «Радикал», «Будучність», «Громадський голос», «Земля і воля», «Буковина», «Свобода» (україномовна книга в США), «Наш голос», «Вісник Союзу визволення України», був редактором газети «Вперед» (1912–1913) і журналу «Вільна трибуна» (1933). 1923 в еміграції його прийняли в дійсні члени Союзу українських журналістів і письменників. Ю. Бачинський був піонером наукового дослідження української еміграції.

У червні 1905 Бачинський виїхав до США і Канади, де впродовж півтора року досліджував різноманітні аспекти життя в українських колоніях. Результатом цієї роботи стали дві фундаментальні наукові праці — «Українська імміграція в З’єднаних Державах Америки» (1914) та «Українська імміграція Канади», рукопис якої загубився під час Першої світової війни.

У 1920-ті активно співпрацював з українськими соціал-демократами Наддністрянської і Наддніпрянської України, іншими політичними силами, зокрема Є. Петрушевичем та його однодумцями, які ставили перед собою завдання відновити Українську державу на всіх українських етнічних землях. Тоді ж у нього, як і в багатьох інших західноукраїнських політиків, визріло бажання виїхати в УРСР і там продовжувати українську справу.

Свої погляди на політику СРСР, статус у його складі України Ю. Бачинський виклав у низці статей, об’єднаних у збірці «Большевицька революція і Українці». За її положення про необхідність возз’єднання західноукраїнських земель з УCРР відбув однорічне ув’язнення у польській в’язниці. У польському суді Ю. Бачинський та його захисник Володимир Старосольський принципово виступали лише українською мовою.

Праці

  • Поділ Галичини. Л., 1897;
  • Ґльосси. Львів, 1904. 144 с.
  • Взаємні відносини соціал-демократичних партій, української і польської, в Східній Галичині. Л., 1908;
  • Україна irredenta ; з передм. В. Дорошенка. 3-тє вид. Берлін : Вид-во укр. молоді, 1924. XXVIII, 237 с.
  • Большевицька революція і українці: Критичні замітки. Берлін, 1928.
  • Україна irredenta. К: Основні цінності, 2001.

Література

  1. Винар Л. Юліян Бачинський — видатний дослідник української еміграції. Мюнхен, Нью-Йорк, 1971.
  2. Бегей І. Юліан Бачинський: соціал-демократ і державник. К.: Основні цінності, 2001. 256 с.
  3. Жерноклеєв О., Райківський І. Лідери західно-української соціал-демократії. Політичні біографії. К.: Основні цінності, 2004. 283 с.
  4. Борчук С. Юліан Бачинський як основоположник української енциклопедистики // Вісник Прикарпатського університету. Історія. 2012. Вип. 21. С. 37-46. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vpu_Ist_2012_21_7
  5. Бегей І. Юліан Бачинський – очільник надзвичайної дипломатичної місії Української Народної Республіки у Сполучених Штатах Америки (до 150-ліття від дня народження Ю. Бачинського) // Вісник Львівського університету. Серія філософсько-політологічні студії. 2018. Вип. 18. С. 251-261. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vlu_fps_2018_18_38

Автор ВУЕ

І. І. Бегей


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Бегей І. І. Бачинський, Юліан Олександрович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бачинський, Юліан Олександрович (дата звернення: 23.06.2021).


Оприлюднено


Оприлюднено:
27.03.2020

Увага! Опитування на честь 30-ліття незалежності