Баулін, Юрій Васильович

Баулін, Юрій Васильович
Народження	02.09.1953
Місце народження	Станиця Луганська
Місце смерті	Київ
Alma mater	Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого
Місце діяльності	Україна
Напрями діяльності	юридичні науки, судова система, кримінальне право

Бау́лін, Ю́рій Васи́льович (02.09.1953, селище Станично-Луганське Ворошиловградської області, тепер селище Станиця Луганська Щастинського району Луганської області, Україна) — правознавець і державний діяч. Суддя (2008–2017), заступник Голови (2011–2014) і Голова Конституційного Суду України (2014–2017).

Життєпис

Народився в робітничій сімʼї. 1970 закінчив Станично-Луганську середню школу (тепер Комунальний заклад «Станично-Луганський опорний заклад загальної середньої освіти І–ІІІ ступенів № 1» Станично-Луганської селищної територіальної громади). Працював на заводі колінчатих валів Міністерства тракторного і сільського машинобудування СРСР (далі ЛЗКВ; тепер ЗАТ Луганський завод колінчастих валів; станом на 11.02.25 статус юридичної особи — у стані припинення) спершу учнем токаря, потім токарем. 1970 вступив на заочний факультет Харківського юридичного інституту ім. Ф. Дзержинського (далі ХЮІ; тепер Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого). Від 1971 працював старшим інспектором із кадрів цеху № 2 ЛЗКВ. 1973–1975 навчався на денному факультеті ХЮІ. Закінчив навчання з відзнакою. 1976–1978 працював асистентом кафедри кримінального права ХЮІ. Проходив строкову службу в ракетних військах, був помічником слідчої військової прокуратури Харківського гарнізону.

1978–1981 — аспірант кафедри кримінального права ХЮІ. 1981 захистив кандидатську дисертацію «Право громадян на затримання злочинця за радянським кримінальним законодавством» (за спеціальністю 12.00.08). Працював кафедрі кримінального права на посадах асистента (1981–1982), старшого викладача (1982–1984), доцента (1984–1988). Учене звання доцента присвоєно 1986.

1988–1991 — один із перших докторантів ХЮІ. 1991 захистив дисертацію «Кримінально-правові проблеми учення про обставини, що включають злочинні сили (суспільну небезпечність і протиправність) діяння в галузі кримінального права» на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук.

Від травня 1992 обіймає посаду професора кафедри кримінального права ХЮІ. 1993 присвоєно звання професора. 1992–1993 поєднував викладацьку роботу з адміністративною — працював заступником декана заочного факультету ХЮІ.

1996 обраний членом-кореспондентом Національної академії правових наук України (НАПрН). Від того часу працює в структурах НАПрН України. Був ученим секретарем Координаційного бюро кримінального права Відділення кримінально-правових наук НАПрН, заступником академіка-секретаря цього відділення. 2005–2008 — директор Інституту вивчення проблем злочинності (тепер Науково-дослідний інститут вивчення проблем злочинності імені академіка В. В. Сташиса НАПрН України).

2006 обраний дійсним членом (академіком) НАПрН. Від березня 2019–2024 — академік-секретар Відділення кримінально-правових наук НАПрН України, входить до складу Президії Академії. Указом Президента України від 04. 02. 2008 призначений суддею Конституційного Суду України, 2011 — заступник голови, 2014–2017 — голова Конституційного Суду України. Після закінчення повноважень судді Конституційного Суду України повернувся до м. Харкова на постійну роботу до Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого на посаду професора кафедри кримінального права.

Діяльність

Опублікував понад 400 наукових, навчальних та навчально-методичних праць. Головні напрями наукової діяльності — кримінальне право: методологічні проблеми науки кримінального права; кримінально-правова система України; кримінально-правове регулювання; кримінальна відповідальність та її підстави; обставини, що виключають кримінальну відповідальність; звільнення від кримінальної відповідальності; кримінальна відповідальність за окремі види злочинів (злочини проти життя і здоров’я, особистої свободи тощо); співвідношення юридичних та інших соціальних норм; питання конституційного виміру окремих галузей права тощо.

Брав участь у доопрацюванні проєкту Кримінального кодексу України (ККУ) як член робочої групи Кабінету Міністрів України; у розробці Бюджетного кодексу України, Податкового кодексу та Кримінально-процесуального кодексу України, низки чинних законів про внесення змін до ККУ, підготовці проєкту нової редакції «Про Конституційний Суд України» та низки інших законопроєктів.

Бере участь у науково-громадській діяльності: голова Всеукраїнської асоціації кримінального права, голова Української національної групи у Міжнародній асоціації карного права, президент громадської організації «Харківське юридичне товариство», член Міжнародної асоціації кримінального права, Асоціації суддів Конституційного Суду України.

Як вчений-педагог підготував 3 докторів та 17 кандидатів юридичних наук.

Нагороди та визнання

Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, лауреат наукової премії імені Ярослава Мудрого в різних номінаціях (2001, 2002, 2011, 2016).

2009 — Заслужений діяч науки і техніки України.

Нагороджений орденами «За заслуги» ІІІ ступеня (2003) та ІІ ступеня (2021), іншими відомчими, церковними та громадськими відзнаками.

Додатково

Науковий редактор журналу «Вісник асоціації кримінального права», член наукової ради журналу «Право України», член редакційних колегій наукових видань «Щорічник українського права», «Юрист України», «Публічне право», «Вісник кримінального судочинства», «Судова практика», «Митна безпека. Серія “Право”» тощо.

Праці

Право громадян на затримання злочинця. Харків : Вища школа, 1986. 157 c.
Звільнення від кримінальної відповідальності. Київ : Атіка, 2004. 296 с.
Організований наркобізнес (поняття, форми, підстави кримінальної відповідальності). Харків : Право, 2005 256 с. (у співавт.)
Правова система України: історія, стан та перспективи : у 5 т. Харків : Право, 2008. (у співавт.)
Правова доктрина України : у 5 т. Харків : Право, 2013. (у співавт.)
Юридична відповідальність: проблеми виключання та звільнення. Донецьк : ПП «ВД «Кальміус», 2013. 424 с. (у співавт.)
Правова наука України: сучасний стан, виклики та перспективи розвитку. Харків : Право, 2021. 680 с. (у співавт.)

Література

Баулін Юрій Васильвич // Професори Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Харків : Право, 2004. С. 53–54.
Пономаренко Ю. А. Слово про вчителя // Баулін Ю. В. Вибрані праці. Харків : Право, 2013. 928 с.
Баулін Юрій Васильович // Велика українська юридична енциклопедія : в 20 т. Харків : Право, 2017. Т. 17. 1064.
Пономаренко Ю. А. Юрій Васильович Баулін. Харків : Право, 2023. 112 с.
Баулін Ю. В. // Національна академія правових наук України // Упоряд.: О. С. Гиляка, В. С. Політанський. Харків : Право, 2024. 616 с.

О. В. Скрипнюк