Барранд, Йоахім

Йоахім Барранд

Барра́нд, Йоахі́м (франц. Barrande, Joachim; 11.08.1799, м. Сог, регіон Овернь-Рона-Альпа, департамент Верхня Луара, Франція — 05.10.1883, м. Фросдорф, Австрія) — геолог, палеонтолог, інженер, дослідник.

Барранд, Йоахім (Barrande, Joachim)
Народження	11.08.1799
Місце народження	Овернь — Рона — Альпи, Франція
Смерть	05.10.1883
Місце смерті	Фросдорф, Австрія
Напрями діяльності	геологія, палеонтологія, будівельне проектування

Життєпис

Народився у багатодітній сім’ї заможного землевласника і торгівця текстилем. Навчався у Колежі Станіслава в м. Парижі. 1819–1822 слухав лекції в Політехнічній школі. 1824 закінчив Школу мостів і доріг (тепер Паризька технічна школа мостів) за спеціальністю «Інженер-будівельник». Працював за фахом у містах Бордо, Сомюр. У м. Десіз брав участь у будівництві мосту. Це сприяло знайомству з королем Людовиком XIX Бурбоном, який запропонував королю Карлу X Французькому найняти його вихователем для онука Генріха, графа де Шамбор (відомий як Генріх (Анрі) Шарль д'Артуа Бурбон). Після революції 1830 подорожував Європою із королівською родиною.

1833 взяв участь у будівництві залізниці між м. Прагою та промисловими центрами Радніце та Пльзень. Під час розробки маршруту для залізниці знайшов скам’янілості, схожі на описані Р. І. Мерчісоном у праці «Силурійська система» (англ. «The Silurian System»; 1839).

Ці відкриття спонукали Барранда до вивчення геологічних багатств Чехії. 13 років досліджував систему чеських гір, визначив основні локалізації скам’янілостей і послідовність усіх пластів, відкрив трилобітів. 1846 опублікував у містах Лейпцизі (Німеччина) та Празі дві свої перші наукові роботи (описав знайдені за час дослідження 152 види). 1847 видав монографію, присвячену 175 видам скам’янілостей.

За допомогою в редагуванні наступної праці Барранд звернувся до Імператорської академії наук у м. Відні (тепер Австрійська академія наук). Отримав фінансування на публікацію першого тому дослідження «Силурійська система Центральної Богемії» (франц. «Systême silurien du centre de la Bohême»). За 1852–1881 випустив 22 томи. Одночасно організував геологічні експедиції в інші країни Європи, зокрема Іспанію, Норвегію, Велику Британію, Бельгію. Зібрав колекцію скам’янілостей (300 000 зразків). Помер від запалення легень.

Науковий доробок

Головна праця Барранда «Силурійська система Центральної Богемії» (29 томів). Описав 4565 видів викопних тварин із нижнього палеозою: граптолітів, брахіоподів, молюсків, трилобітів, риб та ін. За життя автора оприлюднено 22 томи. На основі зібраних матеріалів, після смерті Барранда (відповідно до заповіту) вийшло друком ще 7 томів.

Нагороди та визнання

Медаль Волластона Лондонського геологічного товариства (1857).

Медаль Котеніуса (1881).

Член геологічних товариств, академій та інших наукових установ: Імператорська академія наук у м. Відні, Геологічне товариство Франції, Королівське товариство наук у м. Празі, Шведська королівська академія наук, Товариство чеського музею, Національна академія наук США, Геттінгенська академія наук, Лондонське геологічне товариство.

Іноземний член-кореспондент Петербурзької академії наук (з 1877).

На його честь названо значну кількість викопних таксонів, зокрема роди трилобітів Barrandia (1849), Hemibarrandia (1949), Parabarrandia (1949), Barrandagnostus (1960), Pseudobarrandia (1976) і Barrandeopeltis (1984). Послідовність палеозойських шарів Prager Mulde 1895 отримала назву «Barrandium».

На його честь названо передмістя м. Праги — Баррандов і територію між Прагою і Плзнем, багату на пам’ятки періоду раннього палеоліту — Баррандієн.

Його прізвище присутнє у назвах кіностудії та мосту в м. Празі.

1900 встановлено погруддя Барранда у Національному музеї в м. Празі, 1966 — меморіал у м. Сог.

Додатково

Барранд був прихильником катастроф теорії Ж. Ж. Кюв’є і не поділяв популярну еволюції теорію Ч. Р. Дарвіна. На титульному аркуші кожного тому Барранд розмістив епіграф: «Ось що я побачив» (франц. «C’est ce que j’ai vu»).

Праці

Über die Brachiopoden der silurischen Schichten von Bœhmen. Wien : Braumüller und Seidel, 1847. 474 p.
Systême silurien du centre de la Bohême : en 29 t. Prague : L’auteur, 1852–1911.

Література

Joachim Barrande // Nature. 1883. Vol. 28. P. 564.
Joachim Barrande // Proceedings of the American Academy of Arts and Sciences. 1883–1884. Vol. 19. P. 539–545.
Barrande, Joachim (1799–1883), Geologe und Paläontologe // Österreichisches Biographisches Lexikon. 2018. URL: https://www.biographien.ac.at/oebl/oebl_B/Barrande_Joachim_1799_1883.xml
Horný R., Turek V. His Life, Work and Heritage to World Palaeontology // Trilobit. URL: http://www.trilobit.biz/joachim.html
Palaeontological Collection // National Museum. URL: https://www.nm.cz/en/about-us/science-and-research/palaeontological-collection