Бардіж, Кіндрат Лукич

Барді́ж, Кіндра́т Луки́ч (рос. Бардиж, Кондрат Лукич; 09.03.1868, станиця Брюховецька, тепер Брюховецького району Краснодарського краю, Росія — 09.03.1918, м. Туапсе, тепер Краснодарський край, Росія; перепохований у м. Катеринодарі, тепер м. Краснодарі, Росія) — політичний і державний діяч, міністр внутрішніх справ Кубанської Народної Республіки 1918.

Бардіж, Кіндрат Лукич (Бардиж, Кондрат Лукич)
Народження	09.03.1868
Місце народження	Станиця Брюховецька, Краснодарський край
Смерть	09.03.1918
Місце смерті	Туапсе, Краснодарський край, Росія
Місце поховання	Краснодар, Краснодарський край, Росія

Життєпис

Після здобуття початкової освіти навчався в Кубанській військовій чоловічій гімназії (м. Катеринодар). 1885 виключений із неї як неблагонадійний. 1886–1888 навчався у Ставропольському козачому юнкерському училищі. Після випуску отримав звання хорунжого. Упродовж 12 років служив у 1-му Полтавському козачому полку на Південному Кавказі. 1900 вийшов у відставку у званні під’єсаула (відповідник сучасного звання капітана). Повернувся до станиці Брюховецької.

Діяльність

1903 обраний отаманом (керівником органу місцевого самоуправління) станиці Брюховецької. 1906 обраний до Державної Думи Російської імперії І скликання. Вступив до Конституційно-демократичної партії та увійшов до її фракції. Переобраний до Державної Думи ІІ (1907), ІІІ (1907–1912) і ІV (1912–1917) скликань. Як депутат займався справами, пов’язаними з інтересами козацького стану на Кубані.

Після зречення Миколи ІІ призначений комісаром Тимчасового уряду на Кубані, виїхав до м. Катеринодара. Співпрацював із Кубанською Радою, обраний її представником при Тимчасовому уряді. Через його падіння залишився в м. Катеринодарі. Був одним з ініціаторів створення Кубанською Радою як становим органом загальнообласного передпаламенту — Кубанської Законодавчої Ради (24.09.1917), яка мала перебрати владу в умовах відсутності легітимного уряду в столиці.

Передпарламент сформовано за «паритетним» становим принципом — 46 депутатів від козачого стану, 46 депутатів від «іногородніх» (переселенці з України й центральних регіонів Росії, які не належали до козачого стану) і 8 «горців» (представників корінних народів Північного Кавказу). У листопаді 1917 Кубанська Законодавча Рада обрала зі свого складу Кубанський краєвий уряд за аналогічним принципом (5 козаків, 5 «іногородніх», 1 «горець»). Бардіж став міністром внутрішніх справ у новосформованому уряді, залишившись на цій посаді після проголошення незалежної Кубанської Народної Республіки (28.01.1918).

Узимку 1918 Червона гвардія розгорнула наступ на м. Катеринодар. У лютому 1918 Бардіж евакуювався з міста на чолі козачого загону, до якого увійшли його сини — В. Бардіж (1892–1918) і М. Бардіж (?–1918). Загін був розбитий, Бардіжа заарештував загін червоногвардійців. Розстріляний у м. Туапсе разом із синами. У грудні 1918 перепохований у м. Катеринодарі.

Література

Білий Д. Д. Бардіж Кіндрат Лукич // Енциклопедія історії України : у 10 т. / Гол. ред. В. А. Смолій. Київ : Наукова думка, 2003. Т. 1. С. 190.
Сергеев В. Н., Шапсугов Д. Ю. Парламентская деятельность депутатов российского казачества (1906–1917). Ростов-на-Дону : СКАГС, 2003. 511 с.
Звездова Н. В. Временное правительство и казачество (участие министров в формировании вертикали власти). Ростов-на-Дону : Ростовский университет, 2004. 256 с.
Музаев Т. М. Союз горцев. Русская революция и народы Северного Кавказа, 1917 — март 1918 г. 2-е изд. испр., доп. Нальчик : Печатный двор, 2012. 606 с.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Бардіж, Кіндрат Лукич // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бардіж, Кіндрат Лукич (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено: 21.08.2023