Барвінковий обряд
Барві́нковий обряд, «вінкоплетини» — елемент українського традиційного весільного обрядового комплексу; посідає особливе місце у структурi передшлюбних весiльних дiйств; виконується лише для тих, хто бере шлюб уперше.
Зміст
Історична довідка
У весільній традиції українства є одним із найдавніших. Ритуал збирання барвінку перед весіллям відомий з часів Давньої Русі.
Барвінок вважали рослиною-символом вірного кохання.
Характеристика
З барвінку плетуть вінки для оздоблення стін чи стелі, а також прикрашають ним голову молодої («княгині»). Дружки з дівчатами йдуть у город (де спеціально вирощують барвінок), у сад або до грабово-букового лісу, де є барвінкові місця, зістригають листя, співаючи пісні.
Барвінком прикрашають короваї на весіллях, з вірою, що шлюб буде міцний. Про барвінок співають на родинно-обрядових святах.
Структура обряду
Обряд включає кілька етапів:
- запросини на вінкоплетини гостей — учасників обряду,
- ритуальне санкціонування обрядодій («благословення»),
- збирання барвінку,
- материнське благословення вплести першу квітку,
- пришивання вінків,
- частування.
Барвінковий обряд відбувається у передвесільні дні (найчастіше — у понеділок, вівторок, четвер чи суботу) одночасно в домівках наречених за участі весільних гостей кожної зі сторін.
Уся церемонія супроводжується магічними текстами, обрядовими піснями та ритуальною атрибутикою (весільні хліби, персні нареченої чи нареченого, хустка, рушник, монети, ніж, нова голка, свячена вода, мед бджолиний, горілка, гроші, зерно вівса чи пшениці тощо).
Функції барвінкового обряду
Функції барвінкового обряду прагматичні: поєднання дворівневої символіки — хрещатого барвінку (перехід від одного стану життя до іншого, невмирущість, життєва сила, молодість, перше кохання, чистий шлюб тощо) та вінка (сонце, вічний коловорот життя, нескінченність роду, доля тощо) і вербально-акціональний супровід сприяють забезпеченню молодим охорони від злих сил та щасливої подружньої долі. Залучення широкого кола осіб має на меті санкціонування шлюбу громадою.
Виконання обрядодій
Важливу роль відіграє вікова градація учасників різних обрядодій церемонії.
На запросини на вінкоплетини йдуть молода з дружкою та обов’язково – хлопчиком (6–12 років) чи молодий із дружбою.
Молода з дружками та хлопчиком ішли збирати барвінок до лісу (архаїчніший варіант) чи на обійстях добропорядних господарів, які жили в добрі та злагоді (сучасніший варіант). Барвінок збирали натщесерце. Перші три галузки барвінку найчастіше зрізає хлопчик; а збирають барвінок дружки молодої. Під час виконання обрядової дії хлопчик тричі проговорював замовляння на вдале продовження роду: «А то на дівку, а то на хлопця». Біля зрізаного барвінку обов’язково залишали хліб, а почавши плести вінок, знову кликали хлопчика, щоби держав нитку. За це він отримував певну винагороду.
Участь у вінкоплетинах і пришивання шлюбних вінків у домі молодої чи молодого виконують жінки, які живуть у першому шлюбі та мають гармонійні сімейні взаємини.
Важливу роль в обрядах відіграють мати нареченої та нареченого, хрещена мати (див. у статті Хрещені батьки), староста.
Упродовж усього обряду дотримуються низки заборон: не брати барвінок в обійсті вдовиці чи вдівця, не різати «мертвий» барвінок (який використовується у похоронних обрядах), не переходити через воду дорогою додому зі зрізаним барвінком, не залучати вдовиць до шиття вінків тощо).
Барвінковий вінок
Вінок плели тільки тим, хто вступав у шлюб уперше.
Вінок дозволялося шити або в понеділок, або ж у четвер. Напередодні дівчата-дружки збирали барвінок і зносили до хати убиральниці — щасливої у шлюбі жінки, яка не лише одягала та зачісувала молоду, а й виготовляла для неї власноруч (до сходу сонця і обов'язково — натщесерце) весільний віночок. Перш, ніж розпочати роботу, жінка клала на стіл «калач» і втикала в нього зовсім нову голку.
Обруч для вінка робили з яблуневого пагона. Його прикрашали колосками й виносили до комори.
Основу віночка можна було робити тільки із червоного сукна, зшитого червоною ниткою. Інші кольори (зокрема чорний) могли нести негаразди для молодого подружжя.
Нашивають барвінок на суцільну нитку без вузликів (щоб життя молодят було без сварок і негараздів), вкладаючи зубчик часнику (захист молодої від нечистої сили), монети (на багатство), галузки вівса та інші обереги. Готовий вінок оздоблюють (листки барвінку змащують медом, щоб позолотити сухозліткою (мішурою); пришивають намистини, штучні квіти тощо). Обов’язковою умовою для забезпечення майбутнього щасливого шлюбу є використання всіх зібраних галузок барвінку. Вінки урочисто покладають на голови нареченим.
Барвінкова пісня
На весіллі виконують цикл пісень, які називають барвінковими. Ці пісні супроводжують обрядові дії, пов’язані з приготуванням барвінку для «весільного гільця» та «весільної шабельки». У селах Запруття (див. Прут), ближчих до Гуцульщини, у барвінкових піснях традиційним є початковий рядок: «Лежь или берви бервінковії» або «Ба й лежі берви бервінковіє». Ці «бервінкові» пісні мають кілька [мелодія|мелодій]] і віршованих розмірів.
Поширення
Барвінковий обряд характеризується високим рівнем варіативності (інколи навіть у межах сусідніх сіл), що свідчить про його архаїчність. У деяких селах обряди, пов’язані зі збиранням барвінку, плетенням і пришиванням шлюбних вінків побутують і донині. В інших давні традиції поступово вийшли з живого побутування, а саморобні барвінкові вироби поступилися місцем сучасним весільним атрибутам (фата, нагрудні букети) промислового виробництва.
Барвінковий обряд характерний здебільшого для західних областей України: Закарпаття, Карпат, Подністров’я. Має різні назви (так, на Покутті — «вінки», на Тернопільщині — «віночки» тощо).
За значенням і символікою зближається з коровайним (характерним для більшості регіонів України). Охоплює низку обрядодій, пов’язаних із виготовленням барвінкових вінків для наречених, бутоньєрок для дружок і дружб, а також маленьких букетиків («косиць») із барвінку — для гостей.
Додатково
Про барвінок співають у багатьох піснях народних: «Стелися, барвінку, низенько», «Ой, і не стелися, хрещатий барвінку, та й по крутій горі», «Ой, зірву я три листочки».
Поети присвятили барвінку віршовані твори. Писав про барвінок і Т. Шевченко: «Барвінок цвів і зеленів, слався, розстилався» («В казематі»).
Цитата
Ми йдемо у чисте поле,
Ми йдемо у чисте поле
По кручастий барвінок,
По кручастий барвінок,
Бо го треба на вінок.
На любе вінчанійко,
На любе вінчанійко,
На довге мешканійко.
(Барвінкова пісня, с. Галівка, Самбірський район Львівської області. Цит. за: Пастух Н., Гузій Р. Із бойківських весільних традицій: барвінкові обряди на Старосамбірщині // Народознавчі зошити. 2017. № 3 (135). С. 597. URL: https://nz.lviv.ua/archiv/2017-3/9.pdf.
Література
- Гнатюк В. Бойківське весілє в Мшанци (Старосамбірського повіта) // Матеріали до українсько-руської етнології : в 22 т. Львів : Друкарня Наукового товариства імені Шевченка, 1908. Т. 10. С. 1–29.
- Кміт Ю. Бойківське весілє в Гвіздци (Турчанського повіта) // Матеріали до українсько-руської етнології : в 22 т. Львів : Друкарня Наукового товариства імені Шевченка, 1908. Т. 10. С. 82–100.
- Шевчук Т. М. «Не Раз Барвінком Зацвіте...» // Культура слова. 1982. Вип. 23. С. 55–58.
- Борисенко В. Весільні звичаї та обряди на Україні. Київ : Наукова думка, 1988. 192 с.
- Болібрух Л. Барвінковий обряд у весільній обрядовості Богородчанщини (За етнографічними матеріалами експедиції 2008 р.) // Народознавчі зошити. 2008. № 3–4. С. 309–313.
- Стецюк О. Стелися барвінку // Рідне слово. 2008. URL: http://www.ridneslovo.co.rs/rs36/13.html
- Від Зеленої неділі до Пилипівки. Звичаї, традиції, пісні, роботи літньо-осіннього циклу, які записав упродовж 1974–2009 років Микола Савчук у селі Великому Ключеві Коломийського району Івано-Франківської області. Коломия : Вік, 2012. 112 с.
- Леньо Т. Бойківсько-закарпатський барвінковий обряд середини ХХ століття (за матеріалами експедицій) // Народна творчість та етнологія. 2013. № 1. С. 27–32.
- Барвінок // Енциклопедичний словник символів культури України / За заг. ред. В. П. Коцура, О. І. Потапенка, В. В. Куйбіди. 5-те вид. Корсунь-Шевченківський : ФОП Гавришенко В. М., 2015. С. 39–42.
- Пастух Н., Гузій Р. Із бойківських весільних традицій: барвінкові обряди на Старосамбірщині // Народознавчі зошити. 2017. № 3 (135). С. 596–603.
- Барвінковий обряд ("вінкоплетини") // Центр дослідження і відродження Волині. 2021. 08 жовтня. URL: https://www.facebook.com/volyncentre/photos/a.358650454246233/4205365419574698/?type=3
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Наумовська О. В. Барвінковий обряд // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Барвінковий обряд (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 29.08.2023
