Баранов, Віктор Федорович

Viktor Baranov.JPG

Бара́нов, Ві́ктор Фе́дорович(14. 10. 1950, с. Кривуші Кременчуцького р-ну Полтавської обл., тепер Україна — 30. 07. 2014, м. Київ, Україна) — письменник, перекладач; голова Національної спілки письменників України (2011–2014); заслужений діяч мистецтв України (2006). Писав українською мовою.

Баранов, Віктор Федорович

Народження 14.10.1950
Місце народження Кривуші
Смерть 30.07.2014
Місце смерті Київ
Місце поховання Байкове кладовище
Напрями діяльності літературна творчість, проза, переклади
Відзнака Нагороджений орденом «За заслуги» 3 ступеня (2012) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-просвітницький розвиток України, вагомі трудові досягнення, багаторічну добросовісну працю та з нагоди 21 річниці незалежності УкраїниВластивість «Відзнака» (як тип сторінки) із введеним значенням «Нагороджений орденом «За заслуги» 3 ступеня (2012) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-просвітницький розвиток України, вагомі трудові досягнення, багаторічну добросовісну працю та з нагоди 21 річниці незалежності України» містить недійсні символи, або ж є неповною, а тому може спричинити непередбачені результати в процесі виконання запиту чи анотації.


Життєпис

Закінчив філологічний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1974). 1974–1983 — працював у видавничій справі різних журналів («Дніпро», «Радянський письменник», «Молодь» та ін.). Від 1983 — працював секретарем Національної спілки письменників України; 2011–2014 — головою спілки. Тривалий час був на посаді головного редактора мистецького журналу «Київ», віце-президентом товариства «Україна–Румунія». Очолював наглядову раду Міжнародного конкурсу з української мови ім. Петра Яцика.

Творчість

Творчому доробку Баранова належать поетичні збірки «Народження полум’я» (1978), «У середу рано» (1981), «Жоржини в маминім саду» (1986), «Поворожи на вранішній зорі» (2001), «Хата синьоока» (2006). Відома багатьом поезія «До українців» (1898) принесла славу Баранову. Серед прозових збірок: оповідання та повісті «Переступаючи поріг» (1985), «Смуга біла, смуга чорна» (1988), гумористичні твори й літературні пародії «Вічний двигун» (1980), сатиричний роман «Презент» (1989), романи «Притула» (2003), «Не вір, не бійся, не проси» (2005), «Смерть по-білому» (2013) та ін. Також Баранов є автором багатьох літературно-критичних, публіцистичних та мистецтвознавчих публікацій, які укладено в збірник «Тут і сьогодні» (2013). Перекладав із румунської українською твори М. Емінеску, Т. Аргоза, Ф. Нягу, Дж. Кашбука, Л. Блага та інших.

Нагороди та визнання

Лауреат премії ім. Є. Плужника, премії ім. О. Гірняка, Міжнародної літературної премії «Тріумф», Міжнародної літературної премії «Сад божественних пісень» ім. Сковороди (2007), літературно-художньої премії ім. Коцюбинського. Нагороджений орденом «За заслуги» 3 ступеня (2012) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-просвітницький розвиток України, вагомі трудові досягнення, багаторічну добросовісну працю та з нагоди 21 річниці незалежності України.

Додатково

Письменницький хист Баранов почав активно розвивати навчаючись в університеті та відвідуючи літературну студію імені Василя Чумака за керівництва професора М. Сиротюка (1915–1984; Україна). Вірш «До українців» у 2010 покладено на музику композитора Теодора Кукурузи.

Твори

Я світ перевертав — і світ корився!... Київ : Зеленський В. Л., 2018. 200 с.

Література

Мироненко І. Поворожи на зірці в міському тупику // Березіль. 2002. № 3. Письменники України. Дніпропетровськ : Дніпро, 1996. С. 12. Шпиталь А. Г. Баранов Віктор Федорович // Українська літературна енциклопедія : в 3 т. Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії імені М. П. Бажана, 1988. Т. 1. С. 126. Цишевська Л., Коновалюк Л., Давиденко Л. та ін. «... Лечу, горю, згораю і люблю»: поетична година: творчість Віктора Баранова // Дивослово. 2010. № 10. С. 23–26. Слабошпицький М. До питання про переінакшення світу: Диптих про Віктора Баранова // Київ. 2014. № 7/8. С. 17–24. Лучканин С. Рецепція Тараса Шевченка в творчості та публіцистиці Віктора Баранова й Ольги Страшенко // Шевченкознавчі студії. 2017. Вип. 20. С. 101–108.

Автор ВУЕ

Редакція_ВУЕ


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Баранов, Віктор Федорович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Баранов, Віктор Федорович (дата звернення: 24.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
2.10.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ