Баранников, Олексій Петрович

Бара́нников, Олексі́й Петро́вич (21.03.1890, м. Золотоноша, тепер Черкаської області, Україна ― 04.09.1952, м. Ленінград, тепер м. Санкт-Петербург, Російська Федерація) ― літературознавець, мовознавець, перекладач, академік АН СРСР (з 1939), фундатор наукової школи вчених-індологів.

Баранников, Олексій Петрович
Народження	1890
Місце народження	Золотоноша
Смерть	1952
Місце смерті	Санкт-Петербург
Місце поховання	Комаровський селищний цвинтар (передмістя Санкт-Петербурга)
Alma mater	Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Напрями діяльності	літературознавство, мовознавство, сходознавство, переклад

Життєпис

Народився в сім’ї теслі. 1898–1900 навчався в місцевій парафіяльній школі, 1901–1907 ― у міському училищі. 1907 екстерном склав іспити при Золотоніській земській прогімназії. 1910 закінчив Черкаську класичну гімназію; 1914 ― три відділення (слов’яно-російське, романо-германське, східне) історико-філологічного факультету Імператорського університету Святого Володимира (тепер Київський національний університет імені Тараса Шевченка). Учасник наукового семінару В. Перетца (разом із Л. Білецьким, С. Масловим, П. Филиповичем, М. Драй-Хмарою та ін.). Володів близько 40 іноземними мовами.

Працював у Самарському університеті (тепер Самарський національний дослідний університет імені академіка С. П. Корольова, Російська Федерація): на посаді доцента (з 1917), професора (1919–1921). Викладав санскрит і порівняльне мовознавство. 1921–1936 ― професор Петроградського (з 1924 ― Ленінградського) інституту живих східних мов, 1922–1952 ― Ленінградського державного університету (тепер Санкт-Петербурзький державний університет).

Обіймав посаду завідувача кафедри індійської філології Ленінградського державного університету (1932–1952), 1936–1939 таку ж посаду ― у Московському інституті сходознавства.

Від 1934 працював в Інституті сходознавства АН СРСР (тепер Інститут сходознавства РАН) на посадах старшого наукового співробітника, 1936–1938 ― завідувача Новоіндійського кабінету, 1938–1940 ― директора, 1941–1950 ― завідувача сектору індійської філології.

Наукова діяльність

Автор близько 250 наукових праць і перекладів.

Досліджував давню та нову індійську літературу: «Короткий нарис літератури урду» (1930), «Короткий начерк новоіндійських літератур» (1933), «Проблема індійського епосу» (1945), «Художні засоби індійської поезії» (1947), «Індійська філологія. Літературознавство» (1959). Звертався до аналізу мовознавчих проблем: «Складновербальні дієслова гіндустані та їх смислові еквіваленти в російській мові» (1927), «Гіндустані (урду і гінді)» (1934), «Флексія й аналіз у новоіндійських мовах» (1949).

Вивчав мову, побут, фольклор циган, припускав, що існують українські діалекти циганської мови. Результати спостережень виклав у працях «Українські цигани» (1931), «Цигани в СРСР. Короткий історико-етнографічний нарис» (1931), «Українські та південноросійські циганські діалекти» (1933), «Українські цигани» (1931); був одним з укладачів «Цигансько-російського словника» (1938) та ін.

Автор перекладів багатьох художніх творів. Зокрема, українською мовою переклав оповідання Премчанда «Савт» і Азіза уд Діна Ахмеда «Ганготрі» (обидва ― 1926). Пізніше російською мовою ― епічні твори Лаллу джі Лала «Прем Сагар» (1937) і Тулсідаса «Рамаяна або Рамачарітаманаса» (1948).

Визнання

Почесний член наукових товариств у Пакистані, Індії, Великій Британії.

1990 Баранникова визнали в Індії святим за переклад класичного твору індійського середньовічного письменства «Рамаяна або Рамачарітаманаса» Тулсідаса.

У м. Золотоноші зберігся будинок батьків Баранникова, де встановили пам’ятну меморіальну дошку; у місцевому краєзнавчому музеї науковцю присвятили окрему експозицію. Ім’ям Баранникова назвали вулицю в м. Золотоноші та провулок у м. Черкасах.

Література

Пономаренко М. Творець радянської школи індологів // Краєзнавець Черкащини. 1990. Вип. 1. С. 47–50.
Черненко С. Феномен Олексія Баранникова почався в Золотоноші // Черкаський край — земля Богдана і Тараса. Київ : Українські пропілеї, 2002. С. 622–626.
Бравада О. Індуський святий із Золотоноші був професором і академіком, а ще — чудово володів… тюремним жаргоном // Прес-Центр. 2010. 24 лют. С. 21.
Черненко С. Українець Олексій Баранников, індолог, який став святим // Науковий Світ. 2010. № 8. С. 20–22.
Поліщук В. Індуський святий із семінару Перетца: до 125-річчя академіка Олексія Баранникова // Літературна Україна. 2015. № 16. С. 10.

Автор ВУЕ

В. Т. Поліщук

Покликання на цю статтю: Поліщук В. Т. Баранников, Олексій Петрович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Баранников, Олексій Петрович (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 09.05.2023