Банту мови
Ба́нту мо́ви ― підгрупа бенуе-конголезьких мов мовної сімʼї нігеро-конголезьких мов, поширених у центральній і південній частині Африки.
Найбільша та найчисельніша підгрупа південних бантоїдних мов. Нараховують від 440 до 680 мов (відповідно до класифікації кожної як мови чи діалекту).
Історична довідка
Мовою зулу «банту» (Bâ-ntu) означає «люди» (му-нту — людина, ба-нту — люди). 1659 італійський чернець-місіонер Дж. Брусчотто (дати й місця народження невідомі) опублікував граматику мови конго, яку написав латинською мовою. Становлення наукової бантуїстики припадає на середину 19 ст. Термін «банту» (Bâ-ntu) уперше вжив лінгвіст В. Блік (1827–1875; Німеччина) у праці «Порівняльна граматика південноафриканських мов» («A Comparative Grammar of South African Languages»; 1862–1869).
Порівняльний метод до досліджень мов банту використовували мовознавці К. Майнгоф (1857–1944; Німеччина) та його послідовники, а також К. М. Дока (1893–1980; Велика Британія). Лінгвіст М. Гасрі (Гатрі; 1903–1974; Велика Британія) у чотиритомній праці «Порівняльний аналіз мов банту» («Comparative Bantu»; 1967–1971) представив ареальну класифікацію мов банту (із 15 зонами) та реконструював їхню прамову. Від 1970-х уряд Габону (Центральна Африка) фінансує дослідження мов банту. Увагу сучасних бантуїстів привертають порівняльно-історичні аспекти дослідження, а також соціолінгвістична проблематика.
Характеристика
Прамовою всіх мов банту вважають протобанту, яка мала семичленну систему голосних і просту систему приголосних, тенденцію до переважання відкритих складів.
Типологічно мови банту відносять до аглютинативних мов з елементами флективних мов. Характерна риса граматики — наявність узгоджених іменних класів із префіксальними показниками. Кількість класів варіює за мовами: зулу — 13, суахілі — 15, ганда — 18 тощо.
Поширення
Мовна група банту охоплює територію від Південного Камеруну до майже всієї Південної, а також Східної та Центральної Африки. Кількість мовців за різними джерелами нараховує від 220 до 310 мільйонів осіб. Країною з найбільшою кількістю мов банту є Демократична Республіка Конго. Мова банту з найбільшою кількістю носіїв — суахілі.
Мовами банту послуговуються в повсякденному спілкуванні. Ними говорять у Камеруні, Нігерії, Габоні, Екваторіальній Гвінеї, Республіці Конго, Демократичній Республіці Конго, Центральноафриканській Республіці, Анголі, Руанді, Бурунді, Уганді, Кенії, Танзанії, на півдні Сомалі, у Замбії, Малаві, Мозамбіку, Зімбабве, Намібії, Ботсвані, Лесото, Свазіленді, ПАР, на Коморських островах. Невеликі групи представників мов банту є поза Африкою, наприклад, носії діалекту суахілі ― сіді, що осіли в Пакистані. Не в усіх країнах мови банту мають статус офіційних мов. Чимало з них функціонують зі статусом регіональних.
Література
- Bleek W. H. A Comparative Grammar of South Africa Languages : in 2 pt. London : Gregg International Publishers, 1862–1869.
- Meihof C. Grundzuge einer vergleichenden Grammatik der Bantusprachen. 3 aufl. Berlin : D. Reimer, 1948. 235 p.
- Guthrie M. Comparative Bantu : in 4 vol. Farnborough : Gregg International Publishers, 1967–1971.
- Шумлянський Ст. Державна мовна політика у багатомовних країнах: плюралістичний тип (на прикладі Південно-Африканської Республіки та Республіки Індія) // Магістеріум. Політичні студії. 2002. Вип. 10. С. 92–100.
- Doke C. M. The Southern Bantu Languages. London : Routledge, 2019. 264 p.
- Guthrie M. The Classification of the Bantu Languages. London : Routledge, 2019. 128 p.
- "Авраменко О. Запозичення з бантоїдних мов у мультикультурному англомовному просторі Південної Африки // Лінгвістичні студії. 2021. Вип. 41. С. 123–131. URL: https://jlingst.donnu.edu.ua/article/view/10151
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Банту мови // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Банту мови (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 28.07.2023
