Банківська офшорна зона
Ба́нківська офшо́рна зо́на — різновид офшорної зони, яку використовують економічні суб’єкти для здійснення банківських операцій з нерезидентами на вигідніших (порівняно з національними) умовах із метою збільшення капіталу.
Характеристика
Для залучення іноземного капіталу в таких зонах встановлено особливо сприятливий режим проведення банківських операцій, податкові та інші пільги:
- економічні суб’єкти звільнено від обов’язкових внесків до Фонду захисту банківських вкладів;
- не встановлено величину банківського капіталу та інші банківські нормативи;
- мінімальна або повна відсутність вимог резервування депозитів, обмежень щодо конвертованості валюти;
- забезпечено високий рівень банківської секретності тощо.
Проведення банківських операцій регулює держава на умовах лояльності.
Станом на 01.01.2015 рівень офшоризації українських банків (частка капіталу статутного, сформованого у країнах, які вважають офшорними центрами) складав 3 % за українським списком офшорів (розпорядження Кабінету Міністрів України № 143-р «Про віднесення держав до переліку офшорних зон» від 23.02.2011, зі змінами) та 12 % — за списком офшорів Організації економічного співробітництва та розвитку.
У рамках наближення українських норм до європейських висунуто завдання переглянути чинний список офшорних зон (станом на 2020 містив 42 країни і території) та налагодити тіснішу співпрацю з міжнародними інституціями, які протидіють відмиванню коштів.
Джерела
- Про віднесення держав до переліку офшорних зон: Розпорядження Кабінету Міністрів України № 143-р від 23 лютого 2011 р. // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/143-2011-%D1%80#Text
- Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 р. № 143: Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 582-р від 27 травня 2020 р. // Верховна Рада України. URL: https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-vnesennya-zmin-do-rozp270520oryadzhennya-kabinetu-ministriv-ukrayini-vid-23-lyutogo-2011-r-143
- Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення: Закон України № 361-IX від 6 грудня 2019 р. // Відомості Верховної Ради України. 2020. № 25. Ст. 171. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/361-20#Text
Література
- Баймуратов М. О., Зоріна О. І. Офшорні зони у сучасному всесвіті: питання теорії та практики. Одеса : Фенікс, 2010. 174 с.
- Вергун В. А., Ступницький О. І. Іноземні інвестиції: офшорні зони та їх інституції в міжнародному бізнесі. Київ : Київський університет, 2012. 415 с.
- Щегельська М. Який рівень офшоризації банківського капіталу в Україні // Вокс Україна. 2015. URL: https://voxukraine.org/riven-ofshorizatsiyi-bankivs-koho-kapitalu-v-ukrayini_ukr/
- Шереметинська О. В., Савчук І. В. Вплив офшорних зон на економіку України // Економічний простір. 2016. № 105. С. 58–66.
Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю: Банківська офшорна зона // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Банківська офшорна зона (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 17.03.2023