Бандола

Бандо́ла (ісп. bandola, від пізньолат. pandura, з грец. πανδοῦρα — триструнна лютня) — струнний музичний інструмент у країнах Латинської Америки, різновид бандурії.

Термін належить до великого розмаїття інструментів-хордофонів середнього та високого регістрів.

Особливої популярності бандола набула у Мексиці, а також Венесуелі та Колумбії.

Має грушоподібний корпус, коротку шийку, найчастіше від 4 до 10 металічних і нейлонових струн (в окремих модифікаціях — 12–18 струн, що подвоюються і потроюються). Звук видобувають за допомогою плектра. Трапляється у різноманітних формах і конструкціях. Застосовують в ансамблевій грі, а також спільно зі скрипкою та флейтою. Традиційно бандола мала не більше семи ладів, але з розвитком майстерності музикантів кількість ладів зросла до 21.

Інтерес до інструмента відродився у 20 ст. після адаптації для нього технік гри на класичній гітарі; він набув популярності у Північній Америці та Європі. Серед різновидів: бандолаандіна, орієнтальна (східна) бандола, бандолалланера, бандолагуаянеза тощо. Інструмент продовжує зазнавати трансформацій у формі та використанні.

Література

Romero А. Eljoropollanero y eljoropocentral. Caracas : SACVEN, 2004. 141 р.
Rodríguez L., Martínez M. The Colombian Andean Bandola // Guild of American Luthiers. 2008. URL: https://luth.org/2008_0255500-paredes-bandola/
The Garland Handbook of Latin American Music / Ed. By D. Olsen, D. Sheehy. 2nd ed. New York : Routledge, 2008. 592 р.
Юцевич Ю. Музика: словник-довідник. Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2009. 352 с.
McDonald Gr. The Mandolin: A History. Jamison : Graham McDonald, 2016. 411 p.

Автор ВУЕ

Редакція_ВУЕ

Покликання на цю статтю: Бандола // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бандола (дата звернення: 12.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 02.02.2022