Балієв, Євген Якович

Балі́єв, Євге́н Я́кович (31.12.1912, м. Пенза, тепер РФ — 15.11.2006, м. Київ, Україна) — актор театру та кіно, народний артист УРСР (з 1976).

Балієв, Євген Якович
Народження	31.12.1912
Місце народження	Пенза
Смерть	15.11.2006
Місце смерті	Київ
Напрями діяльності	театральне мистецтво, кінематограф

Життєпис

Народився в сім’ї акторів.

Закінчив у м. Нижньому Новгороді (РФ) трудову школу І–ІІ ступенів (1928).

1930 працював у Ярославському театрі імені Ф. Волкова (тепер Російський державний академічний театр драми імені Ф. Волкова), Театрі імені А. Луначарського (1931–1932; тепер Севастопольський академічний російський драматичний театр імені А. В. Луначарського), Кримському державному драматичному театрі імені М. Горького (1932–1933, Сімферополь), Саратовському театрі драми імені К. Маркса (1933–1936; тепер Саратовський академічний театр драми імені І. А. Слонова).

1936–2002 — актор Київського державного російського драматичного театру імені Лесі Українки (тепер Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки).

Переніс декілька інфарктів. Похований на Лук’янівському кладовищі.

Творчість

Дебютував у ролі хлопчика у виставі «Великий день Киршона» (1936) у Київському державному російському драматичному театрі імені Лесі Українки.

Зіграв понад 120 ролей. Для створених ним образів характерний гострий сценічний малюнок.

Виконав різнохарактерні ролі: Аркадій («Дочка прокурора» Ю. Яновського), Міша, Олександр («Діти сонця», «Останні» М. Горького), Фредді («Пігмаліон» Дж. Б. Шоу), Тім («Дивна місіс Севідж» Д. Патріка), Коваленко («Далекі вікна» В. Собка), Мишко Япончик («Світанок над морем» за Ю. Смоличем), Батько («Затюканий апостол» А. Макайонка), Збишек («Мораль пані Дульської» Г. Запольської — у виставі та фільмі, 1957), Рішар Верньє («Загадка дому Верньє» Р. Тома) та інші.

Виконав епізодичні ролі в кіно: «Щорс» (1939; режисери Ю. Солнцева, О. Довженко), «Мати» (1955; режисер М. Донськой), «Коли співають солов’ї» (режисер Є. Брюнчугін), «Під золотим орлом» (режисер М. Афанасьєва), «Правда» (режисери І. Шмарук, В. Добровольський; усі — 1957), «Криниця для спраглих» (1965; режисер Ю. Іллєнко; усі — Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка) та інших.

Нагороди

Орден «Знак Пошани» (1960).

Народний артист УРСР (з 1976).

Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2002).

Література

Балієв Євген Якович // Мистецтво України : в 5 т. Київ : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. Т. 1. С. 138.
Балиев Евгений Яковлевич // Національний академічний театр російської драми ім. Лесі Українки. URL: https://www.rusdram.com.ua/ukr/museum_page/33?photos_pages=2#photos

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Балієв, Євген Якович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Балієв, Євген Якович (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 06.12.2021